Брехні
вірили не всі, передусім ті, кому у житті не пощастило. Невпевнені в
собі, слабкі духом люди були готові слухати всяку єресь і вірити їй.
Інші – наближені до митниці, «копанок» та нелегального бізнесу –
ймовірніше робили вигляд, що вірять, тому що боялися втратити свої
незаконні доходи. Люди ж освічені й такі, які звикли заробляти чесною
працею, вже тоді розуміли, що й до чого.
– Я чекав до
останнього, все сподівався, що це неподобство закінчиться. Але моїх
добрих знайомих загарбники почали хапати й запроторювати в колишню
будівлю СБУ. А потім на моїх очах захоплювали військову частину
Держприкордонслужби. Все відбувалося прямо біля мого будинку. Люди в
балаклавах стріляли по прикордонниках, кидали в них пляшки із запальною
сумішшю... А по російському телебаченню в цей час передавали, ніби
українська авіація бомбить невинних, – згадує Олександр В'ячеславович.