Черкаський Донбас
Дзюдоїст зі Сходу:

"Мрію привезти в Черкаси олімпійську медаль"
22-річний Андрій Болобан – дзюдоїст із Краматорська, що на Донеччині, з першого погляду справляє враження сильної особистості. За своє життя він уже багато разів підіймався на подіуми всеукраїнських та Європейських змагань, не раз долав суперника на татамі та одного разу, все-таки, йому довелось зазнати поразки.


На кону того поєдинку стояли не титули і звання, а домашній затишок та рідний край. Його Андрій програв у нерівній боротьбі разом з багатьма своїми земляками. Чи вдасться повернутись на рідний татамі, де і сформувався теперішній Андрій, хлопець наразі не знає. Він тепер – черкащанин.
«Коли мені в першому класі набили однолітки – батько віддав на дзюдо»
Завжди цікаво, коли титуловані спортсмени згадують початок свого спортивного шляху. У Андрія він асоціюється з не дуже гарними спогадами…

«Пам'ятаю, у першому класі мені набили, був там один пацан… І батько, щоб я навчився себе захищати, віддав мене на дзюдо. Спочатку нічого не виходило, а потім втягнувся. Перше серйозне змагання було в сьомому класі. Поїхав на чемпіонат України по самбо, там були на рік старші хлопці, я виграв його та став кандидатом в майстри спорту. У 8 класі поїхав на чемпіонат України з дзюдо і також виконав КМС. А потім після 9 класу мене забрали на навчання до Донецького вищого училища олімпійського резерву імені Сергія Бубки».
То були перші кроки провінційного спортсмена. Зараз Андрій вже є майстром спорту з дзюдо та самбо, дворазовим чемпіоном України з дзюдо та чемпіоном України із самбо. Але і це ще не все. У 2008 році донецький спортсмен дебютував на міжнародній арені. На чемпіонаті Європи, що проходив у Боснії та Герцеговині, він став дев'ятим. А вже на кубку Європи у Чехії піднявся на п'єдестал та здобув бронзову нагороду.

«Роботу довго не шукав»

До Черкас Андрій приїхав у листопаді минулого року разом з родиною. В деякому розумінні, говорить, їм пощастило, адже змогли продати квартиру в Краматорську та купити будинок на Черкащині. Зараз його сім'я проживає в Білозір'ї.
Однак сам спортсмен зажадав самостійного життя. Довго шукати роботу не довелось. Його помітив один із титулованих черкаських спортсменів.
«Як приїхав, майже відразу почав шукати спортзал, де можна було б займатись. Знайшов в інтернеті адресу, прийшов. Директор цього спортзалу, Олексій Назаренко, мене впізнав. Він кілька разів був у Донецьку на змаганнях. Запропонував потренуватись. Ми розговорились, знайшли спільну мову і Олексій Миколайович запропонував мені роботу тренера».



Сергій Борисович, тренер цього ж самого спортзалу, про свого колегу говорить тільки гарні слова.
"Андрій відповідальний серйозний хлопець. На нього можна покластися. Його здобутки, те, що він майстер спорту і чемпіон України, кажуть самі за себе. Я знаю таких як він, з Донбасу, котрі приїздять сюди. Гарні люди. Трішки відрізняються від наших, але не сильно».

«У Черкасах знайшов нового себе»
За цей відносно незначний час свого перебування у Черкасах, Андрій уже встиг привезти до нашого міста нагороду загальнонаціонального значення. На всеукраїнській універсіаді він став третім у змаганнях з дзюдо. Зараз він входить до десятки кращих дзюдоїстів країни та до трійки кращих самбістів.
Однак, як зізнається сам спортсмен, на Черкащині відкрив у собі нові можливості.
«Донецькі тренери були схильні більше до боротьби. Для них важливим були тільки техніка, кидки і все. Тут все набагато різноманітніше. Я отримав доступ до тренувань з паурліфтингу, з крос-фіту, з важкої атлетики. Місцеві тренери почали вносити в мою підготовку багато нового і від цього є гарні результати. Наприклад, зараз готуюсь до відкритого чемпіонату Черкаської області з крос-фіту».
Ще одна нова грань хлопчини з Донеччини – педагогічна робота. Перший його тренерський досвід був з дітлахами 11-12 років. Говорить, певні складності були. Згадує себе у їх віці і наголошує, що якби не почав займатись спортом – алкоголь та тютюн зробили б свою справу.
«Я з упевненістю можу говорити, що заняття спортом здатні протистояти шкідливим звичкам різного роду, які ці хлопчаки можуть підхопити на вулиці».
Зараз Андрій набирає групу 6-річних хлопчиків для тренувань з дзюдо. Молодий тренер дуже вдячний батькам, котрі приводять своїх дітей на боротьбу, дзюдо та будь-які інші бойові види спорту. Але наголошує, що мало просто привести дитину на секцію і сказати – «йди, займайся». Дуже важливо спілкуватись з тренером та безпосередньо стимулювати дитину до занять спортом.
«Черкаси поступаються Донецьку»
Не можна оминути і нагальних проблем, з якими спортсмен стикається зараз у Черкасах.

«Моя головна проблема в Черкасах – це відсутність спаринг-партнерів. Немає не те що конкуренції, а навіть спортсменів високого рівня для спарингів. Зараз мені потрібно готуватись до Чемпіонату України з дзюдо, а потрібної підготовки немає. У ролі спаринг-партнерів виступають мій тренер, Олексій Назаренко, та брат. Є ще дівчина-дзюдоїстка, яка важить так само як я, але все одно, вона не може бути спаринг-партнером спортсмену, який готується до серйозних змагань. Це все через те, що у Черкасах дуже слабка школа дзюдо. Взагалі не видно роботу федерації. У Донецьку було все зовсім по-іншому. Там була велика кількість шкіл та клубів, проводились обласні змагання. Тут же проводити першість області взагалі не має сенсу».

Андрій Болобан
Підготовка до змагань. Тяга 250 кг.
Підготовка до змагань. Жим 160 кг.
Попри це Андрій невпинно готується до Чемпіонату України і розказує про свою потаємну мрію.

пошепки

«Головна мрія, як і в кожного спортсмена – це привезти олімпійську медаль.

Для цього треба багато років працювати, заробляти бали, вигравати кілька поспіль чемпіонатів. Мій найяскравіший спогад? Це, звичайно, подіум на кубку Європи. Емоції переповнювали».

Сила духу = міць в руках

«Не всі змогли виїхати з Донецька»

Зараз у Черкасах спортсмен почуває себе комфортно. Говорить, що тут можна жити собі у задоволення і поки що жодних планів щодо переїзду в інше місто не має.


«Дуже подобається компактність міста, дуже легко можна добратись куди потрібно. А також подобається ставлення людей. Тут усі такі дружелюбні. Це дуже відрізняється від того, що в Донецьку. Там взагалі інколи не хотілось підходити до людей на вулиці. Кожен сам за себе».


місто Черкаси
Також чемпіон руйнує деякі стереотипи з приводу долі спортсменів на Сході. Адже існує поширена думка, що хлопці, котрі займались бойовими видами спорту на Донбасі, першими йшли в «ополченці».
«Всі титуловані дзюдоїсти, так само як і я, залишили місто, як тільки там усе починалось. Зараз спілкуюсь з деякими із них. Вони пороз'їжджались по різних містах. Але, звичайно, дехто просто не мав можливості поїхати. На скільки я знаю, виїзд із ДНР коштує 700 грн. Треба враховувати, що існують різні ситуації та різні люди»
Автор - Артур Пріхно. Фото - Ігор Єфімов
"Черкаський Донбас". Серія матеріалів ресурсу "Прочерк.інфо" про переселенців з Донецької та Луганської областей. Тих, хто добрими справами прагне допомогти землякам. І Україні.