Черкаський Майдан
Польські журналісти про минулу і сучасну Україну

"Їду в Черкаси і дивлюся у вікно. Бачу: чорна земля, ліс, Дніпро. Я кажу водієві: "У вас дуже багата країна - родюча земля, природні багатства". А він відповідає: "Звичайно багата. Стільки років крадуть і досі все не розікрали". В цьому щось є..."
Цю історію розповідає "Прочерку" віце-президент Асоціації польських журналістів Агнешка Ромашевська. Пані Агнешка завітала до Черкас уперше, аби взяти участь у міжнародній конференції. Однак, Україна для польської журналістки не чужа. Агнешка Ромашевська має безпосереднє відношення до подій українського "Майдану" - кореспонденти телеканалу "Белсат", який вона очолює, активно висвітлювали ті буремні події. Тривожні спогади в Агнешки Ромашевської пов'язані і з Черкасами. Саме тут, біля приміщення Черкаської обласної адміністрації, були жорстоко побиті її журналісти - Юрій Висоцький та Сергій Марчик.

Агнешка ромашевська

У мене було передчуття: в Україні щось зміниться!


Черкаси.

"ЄвроМайдан"
"Ми дружимо з Національною Спілкою журналістів України і Профсоюзом з 2012 року. У мене тоді було відчуття, що треба поїхати в Україну, там буде щось змінюватись! Не знаю чому, але мені тоді так здавалось. Було передчуття. У 2012 році приїхали до українських колег просто познайомитись. Разом проводили зустріч. Потім українські журналісти приїздили в Польщу - і так зародилась дружба. Коли починався "Майдан", ми приїхали в Київ і організовували конференцію на тему: «Безкарність злочинів проти журналістів». Тоді був перший день Майдану. Я їхала в аеропорт і спитала у водія: «Говорили, що буде багато людей, але так щось небагато зібралось». А він говорить: «Ще прийдуть». Ще прийдуть… І вже до вечора кілька тисяч людей зібрались на майдані Незалежності.
Багатьом полякам український "Майдан" нагадує польську "Солідарність". Громада відіграє ключову роль у процесі змінювання держави. Люди і журналісти можуть бути дуже корисними у цьому. Щоб дерево було зеленим – йому потрібне повітря. Так само і суспільству, щоб розвиватися і бути успішним – потрібне повітря. А цим повітрям є активні громадяни, в тому числі і журналісти. Само собою ваше українське дерево не зеленітиме.

Україну потрібно повернути громадянам. Вона не повинна бути власністю10-15 людей

Іноземні журналісти в Україні

"Іноземним журналістам в Україні працювати простіше, ніж місцевим. Тому що тут велика проблема – влада на різних рівнях не звикла до спілкування із журналістами. Коли йде передвиборча кампанія, то вони ще якось спілкуються, а потім, перебуваючи на своєму посту, взагалі ігнорують представників преси. До іноземних журналістів ставлення інше", - наголошує Агнешка.
Агнешка Ромашевська
біля меморіального стенду героям "Майдану" у Черкасах
Два журналіста

Телеканал "Белсат"
Черкаси

Події "Майдану"
Побиті

Численні рани, струс мозку, накладені шви

"І Сміх, і гріх"

Пані Агнешка згадує, як дізналась про побиття своїх колег

Ввечері сиджу в Твітері. І в мене питає хтось із України, чи знаю я Марчика - кореспондента польського телебачення - його затримали в Україні. Я думаю: Марчик, Марчик... Стоп! Так це ж мій Марчик! -"Може білоруського телебачення?" ("Белсат" - білоруський телеканал, що віщає з Польщі - ред.) Мені говорять - "Може і білоруського". Це було посеред ночі. Ми дзвонимо - нам кажуть, що знайшли їх на міліцейському посту. Дзвоню Сергію Марчику, питаю: "Де ти є?" Думала, що він скаже вулицю, адресу, а він говорить – «Я на столі». Що ти там робиш – питаю. - «Мені голову шиють».

Небезпека

У Черкасах на Соборній площі разом з учасниками "Майдану" постраждали і журналісти.

У січні минулого року журналісти телеканалу "Белсат" Юрій Висоцький та Сергій Марчик постраждали від дій "Беркуту", коли намагались допомогти одному із них, якого збив автомобіль. Додому польські журналісти повернулись із численними травмами та без своєї цінної апаратури. Але найболючіше для журналістів - вони втратили значну частину відзнятого матеріалу.
Юрій Висоцький ділиться з читачами «Прочерку» своїми спогадами від черкаських подій часів Майдану, хоча наголошує, що пройшло багато часу і більшість емоцій уже минуло. Та спогади від Черкас, прогнозує Юрій, у нього залишаться надовго.
Журналісти Висоцький та Марчик після побиття
- Ми були в Києві, коли нам сказали, що колона "Автомайдану" їде до Черкас. Ми поїхали за ними. Акція проходила на площі біля Черкаської адміністрації. Потім приїхали "беркутівці" і почали бити людей. Ми із Сергієм Марчиком побачили як одного із них збила машина, підбігли до нього, аби допомогти, і тут нас почали бити. На мені був бронежилет під курточкою, а на Сергієві був бронежилет поверх куртки. З нього його зірвали, а тому він отримав більш тяжкі травми. Ми кричали, що ми журналісти, були у маніжках з написом «Преса», але це їх не зупиняло. У нас забрали камеру та мікрофон, - згадує події Черкаського «Майдану» Юрій.
Наступний день після побиття

Чи покарані винні?

Журналісти говорять, що тоді вони не бачили жодної перспективи у тому, аби звертатись до правоохоронців та писати заяви. Збитки за втрачену техніку компенсував рідний телеканал. Зараз у цій безперспективності іноземні журналісти тільки переконались - більшість справ побиття журналістів під час "Майдану" так і залишаються безрезультатними.

Прикладом безкарності кривдників слугує історія черкаського фотожурналіста Ігора Єфімова. Він був на місці подій та виконував редакційне завдання. Його жорстоко побили правоохоронці під час "зачистки" блок-посту активістів на черкаській дамбі. Справу Ігора досі розглядають.








- Я йшов уздовж дамби у жилеті «Преса», із бейджем і фотокамерою. У цей час із свого автобуса почали вискакувати міліціонери і бігти до блок-посту. Вони всі бігли повз мене і били мене. Я упав, кричав їм, що я журналіст. Вони це чули, і перепитавши: «Так ти преса?», били ще дужче, -
згадує Ігор Єфімов.

Що спонукало їхати на Майдан?

Українські журналісти закономірно приїздили на Майдан, адже саме там вирішувалась доля країни. Але заради чого ризикували життям закордонні журналісти?
"Ми їхали до України, тому що там відбувались речі, які цікавили весь світ. Якщо ти хотів побачити це на власні очі - маєш їхати. Я думаю, зараз увага до України з боку закордонних ЗМІ зменшується. Та ж Сирія зараз більш цікава для журналістів і глядачів".

Вдома Юрія зустріла його дівчина
Юрій не повіністю розділяє думку Агнешки Ромашевської і знаходить відмінності між польською "Солідарністю" та українським "Майданом".
- Якщо "Солідарність" у Польщі тривала протягом кількох років, то у вас це було схоже на спалах.
Тільки сьогодні Янукович ще сидить у своєму кріслі, а завтра він буде тікати з країни.

"Майдан" - неначе спалах..."

- Я думаю, що "Майдан" в Україні ще не закінчився. Війна на Сході – це продовження вашої революції Гідності.

P. S.

АГНЕШКА: Свобода слова – це те, за що потрібно боротись і за чим треба доглядати. Це не так, що свобода слова є і нікуди вона не дінеться.

ЮРІЙ: З часів Майдану змінились самі українці. Ви змінили народ, тепер потрібно змінити саму країну. Але я не впевнений, що навіть ваша влада знає, як це зробити…
АВТОР - Артур Пріхно
ФОТО - Ігор Єфімов