– Я звертаюся до наших можновладців: «Не все можна заробити, не все можна вкрасти! Із собою все не забереш! А прожити все життя у вигнанні через те, що два-три роки пожив у достатку… І щоб потім були діти покарані за це... Я прошу: схаменіться! Бог такі вчинки не прощає. Треба розбудовувати державу. Давайте допомагати дітям, пенсіонерам, хворим, – просить воїн.

Зараз своїм обов'язком Дарій вважає допомагати онкохворим дітям.

– Є люди, які ходять і добиваються чогось від держави. А є люди, які дійсно заслуговують на підтримку і подяку, але ніколи її не вимагатимуть, – говорить про своїх маленьких підопічних черкаський військовий.

– Я просив у держави, у закордонних партнерів гроші для її лікування. Якусь частину грошей ми вже назбирали. До цього рідні також збирали гроші. Коли я повертався на фронт воювати, пообіцяв їй, що повернуся, що зустрінемося, будемо разом гуляти, відпочивати. Однак коли під час виходу в ефір авторської програми журналістки Ольги Герасим'юк «Подорожні», що на «Першому національному», з'явилася інформація, що мене поранили, вона розхвилювалася.
Дарій припускає, що ця звістка також могла підірвати здоров'я дівчинки.

– Вона написала мені три листи, дуже зворушливих. Вони – постійно зі мною. Писала: «Лікуйся, Дарію! Коли ти вилікуєшся, ми з тобою поїдемо на море». Тобто хворіючи, вона переживала за мене більше, ніж за себе. Коли я приїхав до Черкас, мені дуже кортіло її побачити. Я знав, що в мене дірка в животі, але я бігав. Коли зв'язався з її рідними, мені сказали, що вона не витримала і пішла до Господа-Бога... На війні ми звикли до втрат своїх близьких людей, знаємо, що вони йдуть до Господа-Бога, і, мабуть, їм там буде краще, бо тут таке бентежне життя... Але все ж… – зітхає боєць АТО.

Крім листів Софійки, Дарій завжди носить із собою лист маленької Вікторії, який привезли до зони АТО волонтери.

– Цей лист став для мене своєрідним оберегом. Оскільки в бою не завжди під рукою аркуш паперу, то на зворотньому боці конверту я робив необхідні мені позначки. Тому цей лист ще й через це для мене має особливе значення. Я не знаю, звідки ця дівчинка, оскільки на конверті було вказано лише «Герою України від Вікторії». Припускаю, що їй близько семи років, і проживає вона в Західній Україні. Дуже хотілося б знайти цю дівчинку.