22 квітня народився Володимир Ленін. Він увійшов у світову історію, як творець тоталітарної держави, якою придавлена була на довгі десятиріччя й Україна. Прозріння народу тривало довго і донині воно ще не повністю завершене…
Це було…було…було
ЯК В ЧИГИРИНІ ЗНОСИЛИ ПАМ’ЯТНИКИ ЛЕНІНУ.
Знаменна подія сталася у Чигирині не так вже далекого суботнього дня 2 лютого 2008 року – з центрального майдану міста прибрано величавий бронзовий пам’ятник творцеві минулої тоталітарної епохи Володимиру Іллічу Леніну.
Зведений пам’ятник був у 1981 році за проектом скульптора Едуарда Кунцевича. Для возвеличення більшовицького вождя, який, до речі, ніколи не був у Чигирині, як власне і в Україні, пішло до 7 тонн відбірної бронзи. Величаву постать у весь ріст, возвеличену скульптором аж до 5 метрів, встановлювали на віки, подбавши про напрочуд міцний фундамент п’єдесталу, у який вмонтовано товстезні металеві швелери, на яких власне і кріпилася скульптурна експозиція.
Багато років навколо цього монументального творіння в центрі Чигирина ходив всілякого роду люд: одні покладали вінки, інші плювали в його напрямку чи з презирством відвертали голови. Пригадую, на власні очі спостерігав як у 1983 році до пам’ятника Леніну періодично приводили гурти малих дітей із Чигиринської школи-інтернат для недорозвинутих дітей і вони, за командою вихователя, хором викрикували «Спасибо дедушке Ленину, что мы так хорошо живем!». Видовище було і жалюгідне в своїй постидності, і страшне в своїй недолугості. Щось подібне спадало на думку, коли спостерігав неодноразово всілякого роду козацькі зібрання в козацькій столиці Чигирині, їхні хороводи, зокрема і на центральній вулиці міста, висловлювання за потребу зняття Леніна з п’єдесталу. Та все завершувалося лише їхніми козацькими бенкетами в довколишніх лісах. На що, з іронією спостерігав не лише бронзовий Ленін, а й такий же бронзовий гетьман козацтва Богдан Хмельницький – з верхівки Замкової гори.
І це при тому, що на території кількох областей Західної України народ зніс сотні пам’ятників Леніну ще років з 15 до того.
Проте, всьому свій час. Настав кінець і бронзовому ідолу у Чигирині. В суботу, зрання, біля підніжжя «вождю світового пролетаріату» уже в поті лиця, з відбійними молотками в руках та газозварювальною апаратурою, трудився пролетаріат черкаського малого підприємства «Мехбуд», Чигиринського «Райагробуду» та фірми «Чигирин». Впродовж трьох годин важкої роботи вони таки звалили бронзову громаду, притому зберігши її цілісність.
Кілька затятих місцевих та обласних комуністів, числом з десяток, на чолі із першим секретарем Черкаської обласної комуністичної партії Віктором Роєнком, позбігалися на захист свого партійного ідола. Спершу спробували вдатися до фізичної атаки, провокуючи через гучномовець небагатьох жителів Чигирина, котрі прийшли подивитись на подію. Однак, не знайшовши підтримки жодного чигиринця, підстаркуваті комуністи як м’ячики відскакували від власне живота двометрової фігури голови Чигиринської райдержадміністрації Петра Литвина.
До честі правоохоронців вони професійними діями не дали розпалитися пристрастям: розводили, розтягували тих, хто зчепився в рукопашній, піднімали із землі тих, хто було таким чином позував, корчив із себе захисника ленінізму. З їх вуст линули образи базарного лексикону, погрози і навіть прокльони, мовляв, «Вас Бог покарає за те, що звалили Леніна». На що у відповідь прозвучало: «Ви ж церкви руйнували, вбивали священників, народ винищували, а тепер до Бога звертаєтесь!» Воістину фарисейству немає меж!
Леніна скинуто з п’єдесталу додолу, завантажено в грузовий автомобіль, вперед ногами, й відвезено у двір чигиринського музею археології.
Зрештою, того ж року в Чигиринському районі було скинуто з п’єдесталів й всіх інших Ленінів:
В селі Боровиця:
- В селі Тіньки:
- В селі Рацево:
…Проте, в нашій Черкащині і досі бовваніє на центральних майданах сіл та міст до сотні гіпсових та бронзових Ленінів?... Його іменем й дозі названі сотні вулиць і ще бог зна що?.. Адже вже всім відомо, до яких трагічних наслідків для народу України призвела діяльність Леніна та його більшовицько-комуністичних опричників. І досі держава не здатна оговтатися від тієї епохи, діяння якої ще переслідуватимуть нас не одне десятиріччя. Тож варто прискорити процес – до кінця позбавитися цього злощасного якоря минувшини, що не пускає нас в майбутнє…
Степан Вінярський, журналіст та учасник тих подій
Коментарі
совершенно верно это заслуга Одарича а не Черевко. Кстати именно Одарич и Симоненко сделал настоящий памятник, а не как пан Черевко из гипса. Кстати и тогда пан Черевко осиживался в кустах
Вашу память освіжити вже не можливо. А мову я вела про черкаські події.
На час зняття памятника, Черевко втік з Черкас а віддувався за всіх горепатріотів Одарич. І щось Черевко не дуже поспішав його захищати.
А Указ тодішнього президента Ющенка, який той Черевко виконував - ні при чому?
Кому будувати?? Если в области раньше было 3 института, а сейчас больше 10 Университетов, Академий.. которые клепают за деньги исключительно юристов, экономистов и банкиров... Вы видели, чтобы готовили строителей, токарей, монтажников?? Работать некому и главное негде. Скоро остановится Азот и Фотоприбор и усьо! Финиш! Город продавцов, контролеров автобусов, реализаторов ларьков, перекупщиков базара. Видимо вся проблема в названиях улиц и еще уцелевших памятниках ленину.
Стрічка RSS коментарів цього запису