Хорошко: Штучні квіти – проблема довкілля

Людина, що зневажає Боже творіння – природу, зневажає Його і зневажає себе.

Перше травня, Християни Східної традиції відзначатимуть Великдень, а за тиждень настануть дні поминання померлих, ці дні в народі називають «проводи», «гробки», а по-церковному «радуниця».

В останні десятиліття вкоренилась мода на прикрашання могил штучними пластиковими квітами, вінками та на заміну їх на «проводи» новими. Однак раніше в слов’янській народній традиції не було такого звичаю. До 20 ст. виробництва пластмаси не було взагалі. Екологи стурбовані шкідливістю цієї практики для атмосфери Землі.

Прикрашені неприродно-яскравими пластиковими квітами та вінками кладовища втрачають свою автентичну атмосферу й відзеркалюють людську суєту, дефіцит відчуття справжньої краси та диктат сучасного споживацького суспільства.

Щовесни, у масштабах країни, сотні а то й тисячі тон пластмаси потрапляють на сміттєзвалища, або спалюються під час прибирання кладовищ і стають джерелом смертельної загрози для всього живого. Під час їхнього згорання виділяються різні токсичні речовини. В тому числі й діоксини, які призводядь до виникнення онкологічних захворювань.

Закопувати минулорічні штучні квіти не має сенсу, бо вони не гниють.

Так, віддаючи неналежним чином шану померлим ми загрожуємо здоров’ю та життю живих людей.

Українські кладовищі завжди потопали в зелені, земля була вкрита килимом із барвінка, який зберігає зелений колір листя навіть взимку під снігом. Жива рослина на могилі символізувала продовження життя душі померлого.

В Прибалтиці вважається межею приниження й несмаку – принести штучні квіти на могилу. Тамтешні цвинтарі з весни й до осені буяють живими квітами.

Куди простіше – уткнути штучний букет у могилу – і на цілий рік засвідчити свою пам'ять про померлих.

Наводячи лад біля своїх домів, на кладовищах, вулицях потрібно відмовитися від спалювання сміття, особливо поминальної атрибутики на кладовищах. Нехай наші  кладовища залишаються місцем випромінювання Вічного спокою, справжньої Божої краси та життя, символом яких є живі квіти, котрі можемо посадити на гробах померлих.

Ніна Хорошко, еколог