Мене завжди дивувала здатність людей вірити „по сліпому”. І не бажати дивитись на очевидні речі. Чомусь той, хто робить вигляд що постає проти влади і голосніше за усіх кричить, відразу стає білим та з німбом на голові. Йому прощають все: помилки молодості, юності, старості. Минулі виборчі кампанії, забутих соратників. І не дивляться, що часто деклароване не збігається зі справами.
Із 1998 року, як працюю журналістом, мені регулярно закидали – про продажність, про роботу на когось і тому подібно. Це вигідне звинувачення – так можна пояснити, чому тобою зацікавились. Та приховати недоліки. Це дуже любила робити влада і наш мер Юрій Бодров. Особливо, коли розкопав про їх фінансові махінації, коли підняв бучу за продану ветеринарну лікарню. Так діяв Матвієнко, коли віддав двох дітей за кордон і вони зникли. Потім так дуже любив говорити опозиціонер Петро Григоренко, який після помаранчевої революції сів у крісло голови райдержадміністрації, розтовстів, здивувався чого до нього стала така прискіплива увага та прогорів на хабарі у 100 тисяч. Навіть колись сам Черевко на своєму „Фаєтоні” наздоганяв мій мотоцикл, щоб поговорити „по душам” за Григоренка. Тоді очільник області казав – Вова, ну не клюй Петра, ти ж наш, помаранчевий. Дай перемогти на виборах... Тоді я його попередив у присутності Петра Давидовича – не на тих треба робити ставку, якщо справді хочеш щось змінити. І що тут, в Умані, ми чудово відмічаємо, хто чим займається... Поки Петра не спіймали, його соратники намагались виїсти мені мозок, переконуючи, що можновладцю із невеликою зарплатою можна купувати невідомо за які гроші Тойоту Кемрі, а на службу винаймати новенький Пассат у максимальній комплектації.
Але по правді то крісло мабуть „закодоване” – бо його власники дуже полюбляють автівки „не по статусу”. Уже фотографую автівку керівника РДА Петренка...
От чому, коли ти знаходиш неточності і недоліки у владі, тебе усі хвалять. Коли знаходиш недоліки в роботі колишніх опозиціонерів, що прийшли до влади – тебе вже називають продажним. Але якщо раптом знайти недоліки в діючому „опозиціонері”!!!... Ось тут спустять усіх собак. Особливо це загострюється перед виборами. Навіть перетворюється у засіб масової маніпуляції. Мрію, що прийде час, коли люди при владі і опозиції були справжніми і коли зробили щось „не так”, казали журналісту – чітко підмітив, будемо старатись виправитись. Ти ж напиши коли зробимо...
Часто хочеться сказати людям – відкрийте очі. Журналісти і є окрема влада! Яка має свою, громадянську позицію. Що кожен журналіст не повинен мати стереотипи, поділяти на „свій-чужий”. І що під приціл справжніх журналістів має потрапляти все, де „щось не так”. Зробив добре – написали. Зробив погано – теж написали. Без клейма – той святий, а той у всьому винен. Мені сподобалось, коли журналісти розкопали, що Юля – бомж. І подобається, коли товчуть Януковича – за Межигір’я. Мені подобається – коли журналіст може дозволити собі бути незалежними. Хтось для цього знімає весілля. Хтось торгує квітами. І я теж маю власну справу. Велика заслуга і шефа Станіслава Журило, що ми можемо собі дозволити „гавкати” на будь-кого.
На мою думку, саме незалежна позиція допоможе країні. Бо коли сьогоднішня опозиція стане завтра владою, то має знати – за кожну махінацію доведеться відповідати. І що кожну брехню – знайдуть та викриють. Що від цього „не відкупишся” посадою чи грошима. Нехай тренуються казати правду ще „на взльоті”. Бо навіть коли можна купити місце у ЗМІ для самореклами, то це не означає що можна придбати журналіста.
Прикро, що ми вже це проходили після помаранчевої. І відчуваю, що будемо проходити знову. Давайте уже зараз дивитись „в корінь”. А не читаючи матеріали „на правах реклами”, без гострих питань, сліпо вірити і приводити до влади чергове покоління „тушок”. Яке забуде за людей, щойно отримає мандат! Давайте уже зараз тренувати майбутню владу працювати чесно, відкрито і відверто.
Володимир Гамалиця, редактор газети «ВЧ Умань»
*передрук, пост на блозі «Вечірньої Умані»
реклама
Коментарі
Що можна точно сказати - так це те, що писав точно "тіпа журналіст", а не журналіст. А знає він про Вову аж занадто багато, якщо пише про нього, як про незламного, починаючи ще від часів школи.
Памятаєш колись ти за якихось ...... заступився. І що, тебе ті дівчата потім в лікарні провідували? Чи ліки оплатили? Чи той хлопець, що їх проводив і втік, коли до них причепились, тобі віддячив? Хоч хтось тобі спасибі сказав? Як не було розуму, так і немає. Чого лізти проти трьох, замість того щоб міліцію визвати. приємно було кастетом по морді получити?
А зараз пробуєш "гавкати" на тих, у кого є і гроші, і пацани. Думаєш тобі спасибі скажуть? Ти уже йшов у депутати. І що, тобі народ на виборах віддячив?
Правильно, виграли олігархи. Бо все роблять гроші.
Бери коли дають, тікай коли бють. А ти, що в школі фігньою страждав, що зараз. Перед виборами треба заробляти. Щоб потім не сосати лапу.
Як кажуть +100500. Але у нашій країні поки-що усе це "наперекосяк"
Гарна апаратура коштує серйозних грошей. І чим ти далі від Києва, тим важче її придбати. Рідко коли редакції незалежних видань можуть собі дозволити "озброїти" кожного журналіста "до зубів". Тому журналісти-ентузіасти "озброюються" самі. Одні - роблячи комусь послугу. Інші - створюючи власну справу. Цим шляхом йдуть і багато знайомих медиків, освітян, банківських працівників.
А хто сказав що в журналістів УП немає власного бізнесу?
1. Журналісти, зазвичай зявляються в мережі Інтернет або зранку - десь із 8 до 9.30, або уже після 19.00. Зрідка - в обід. Увесь інший час ми "бігаємо" - збираємо новини. Ось і зараз в Умані зустрів Ірину з Айсітіві та Стаса з Інтера.
2. Найбільшу відвідуваність сайту вдень дають... державні установи. Ті, хто "моніторять" Інтернет, просто так сидять і т.д.
Коли опублікував матеріал, де зясував що найбільш "ходовий товар" у кіоскі преси в Уманському міськвиконкомі - це соняшникові зернята (хоча готував матеріал, що ж найбільше читають у міськраді), то йому вже до обіду "намінусувало" чоловік з 30.
А щодо журналістів у прес-службах, абсолютно згоден, що нормальні люди залишаються нормальними, навіть коли йдуть з журналістики в інші галузі.
В корені невірне висловлювання.Існує безліч прикладів, коли журналісти, змінюючи сферу діяльності, не перестають бути суперовими журналістами по суті. І навпаки - є такі, що банально займаючи посаду з посвідченням журналіста, є неймовірно прісними писаками.
Стрічка RSS коментарів цього запису