Події з озброєними людьми у Карася відбувалися за 300-400 м від мого будинку. Поруч там – футбольне поле, на якому, часто й допізна, бігає місцева малеча (в тому числі мої діти). А відбувалося все, я так розумію, годині о 21 чи 22-й. І мене аж теліпає, як я подумаю, що могло статися, якби все пішло не так, якби хтось із дітей там бігав поруч, чи катався на веліку, чи випадково не туди загилив м'ячем. Мене тут менш за все цікавлять політичні прив'язки, мене цікавить, як скоро піймають злочинців і чи понесуть вони покарання. І чомусь оптимізму з цього приводу в мене нема ніякого. Може тому, що вбивство Бінусова так і не розкрите? Може тому, що Савченко (не та, шо Надія чи Віра, а та шо Любов, простигосподі) досі не пред'явили підозру? Чи тому, що ніхто не слідкував, чи дійсно під домашнім арештом Новіков, засуджений за вбивство? Чи тому що... та, блін, просто ми реально не бачимо, щоб правоохоронна система працювала! А кримінал відчуває повну безкарність.
Де ті люди, які говорили, що Лютий, як досвідчений спєц, має спасти нас? Де ті люди, які протестували, а потім їздили на переговори з керівництвом МВС: може час поставити їм запитання? Де та людина, яка виписала йому генеральські погони? Чому я зараз переживаю за своїх дітей більше, ніж ДО цього призначення?
Вікторія Феофілова, громадська активістка
* Допис у «Фейсбуці».
реклама
Коментарі
і огород
"Спеців розігнали (бо заважали баригам) ...". Мова йде не про тих спеців, що укріпили рівень морально-психологічного стану персоналу ПАТ "Азот"?
А ви мені не тикайте.
А ти за всіх тут не вписуйся
Ми всі добре пам'ятаємо тих "спеців" і їхню роботу.
Стрічка RSS коментарів цього запису