Ніцше писав: "Якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня теж дивиться в тебе"
Я не люблю тренди, мейнстріми та багато інших проявів сучасної суспільної комунікації, але цей випадок змусив відчути сумну іронію.
Нещодавно, коли більшість людей постили свої фотки в 21, я випадково наткнувся на свою. Їй вже багацько років. Тут мені десь +/- так само.
Угу, то був дуже важкий день. Один з тих випадків, коли смерть здавалася, якщо не цілком гарантованою, то дуже ймовірною. Ні, зовсім хеппі ендом все не закінчилось, але всі залишилися живі. Досі вважаю це дивом.
Сумна ж іронія в тому, що схожих фоток можу знайти і за 18, за 19, за 20... за 27 років.
З кожним таким фото, якась частина тебе відмирає. З кожним роком, коли ти дивишся в безодню, вона глибше дивиться в тебе..
З кожним другом, чиє фото з'являється на пам'ятному стенді музею.
Чувак, який сказав, що молодість - найкраща пора в житті, або великий жартівник або мав іншу молодість.
Як же іноді розбирає втома від очевидності багатьох речей, які не очевидні для когось...
Потім... в сторінках улюблених книжок оживають народи та царі, які давно загубились в пісках історії і, мимоволі, задаєш питання: а яка ж розв'язка нашої розповіді?
Ми витримуємо удари долі, які знищували багатьох.
Чи може статися, що наш народ теж загубиться в пісках історії?
- цілком можливо. Як і все решта. Бо ніщо не вічне під сонцем.
Але не зараз. Не в цю епоху. "Не в нашу зміну".
Україна занадто дорого заплатила, щоб залишити сцену. Тому всім іншим варто редагувати сценарій.
Хоча іноді просто важко..
" Ми віруєм Твоїй силі
І Духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І Тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кривавії ріки.."
Тарас Шевченко, захисник родом з Черкас
реклама
