На цьому місці до затоплення водами Кременчуцького водосховища існував кілька століть черкаський Поділ. Останні 64 роки тут плескалися води Дніпра. Але під ними, на глибині кілька метрів залишилися спогади про старе місто. Залишки будівель, бруківка, пні від дерев. І безліч краму...
Якщо повезе - можна знати сторічні пляшки від черкаського пива, склянки, уламки посуду. Іноді потрапляють більш старі знахідки - уламки кераміки тисячолітньої давнини. Звісно, для екосистеми спуск води з водосховища біда. Але попри це, я дуже люблю ті моменти, коли рівень води знижують, та на поверхні з'являється жива історія.
В межах Черкас таких ділянок декілька. І розташовані вони буквально в середмісті. Тут є навіть кілька метрів викладеної бруківкою вулиці. Фундаменти будинків, уламки заводів та фабрик. В одному місті збереглися дерев'яні труби старої каналізації. Звісно, вони вели в бік Дніпра... Це традиційно нині роблять і деякі черкасці.
Кожна цеглина, кожен витесаний шмат граніту або кременю дихають історією. В уламках посуду, пивних пляшок досі живе енергія їх власників.
Лише тут можна так просто пройти портал часу та побродити вулицями уявного старого міста. Яке жило та розвивалося, пережило бум розвитку та занепади, війни та пожежі. Людське щастя та біда. Вони завжди крокували разом.
Просто мовчки походіть. Подумайте про вічне. Можливо колись так саме хтось підніме із землі шматочок скла від пивної пляшки, яку ви викинули на купу сміття чи під паркан.
Речі як і душа мають значно довший вік за саму людину. Старі черкаси пережили як своїх мешканців, так і руйнівників міста. Але...
Валерій Воротник, журналіст
*допис з "Фейсбуку"
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису