Заява на ім'я секретаря Черкаської міської ради Віктора Білоусова.
Протягом місяця я в якості позаштатного радника міського голови намагався розібратися зі складною ситуацією в місті, що залишилася в спадок від періоду пограбунку нашого міста командою колишнього міського голови Одарича С.О. Я працював на громадських засадах, вважаючи це своїм громадянським обов’язком та справою, якій я присвятив шість років свого життя. Я підкреслюю, що завжди був і залишаюся принциповим противником Одарича С.О., вважаю його діяльність злочинною.
Ще працюючи журналістом і головним редактором газети «Антена», я неодноразово заявляв про корупційні дії колишнього очільника міста, намагався довести інформацію до громадськості, правоохоронних органів. З цієї причини Одарич протягом багатьох років намагався знищити мене особисто, змусити мене відмовитися від своїх переконань. Як результат – десятки судових позовів, тиск на редакцію та намагання відібрати приміщення у редакції газети і, нарешті, замах на мене, мого колегу Володимира Мамалигу та його сина, що відбувся 16 лютого 2009 року. Я переконаний, що цей злочин був організований Одаричем С.О. та його оточенням з метою припинення моєї професійної діяльності. Я впевнений, що відносно мене та моїх колег, що працювали разом зі мною, Одарич та його поплічник Михайло Бродський намагалися ввести в місті заборону на професію, або знищити мене фізично.
24 квітня став історичним днем для нашого міста – міська рада, депутатом якої мені випала честь бути, відправила Одарича С.О. у відставку, давши оцінку його протиправній діяльності. Після цього періоду я і мої колеги-депутати почали наводити лад у місті. І саме тоді ми отримали доступ до інформації, що красномовно свідчила про наявність розгалуджених корупційних схем, завдяки яким у тому числі працювала пропагандистська машина команди Одарича.
Так, я близько місяця тому оприлюднив детальну інформацію, що давала підстави вважати частину платежів, що проводилися через департаменти міськвиконкому, фіктивними фінансовими оборудками, спрямованими на відмивання бюджетних коштів. Зокрема, я звернув увагу на явно завищену кількість нібито надрукованої поліграфічної продукції, сплату певних сум винагород суб'єктам підприємницької діяльності за надані послуги за господарськими угодами. Переважна більшість із них пов'язані з членами команди Одарича. Крім того, я оприлюднив інформацію про те, що офіційний сайт Черкаської міської ради, який знаходиться на балансі КП МІА «Черкаси», є непрацездатним, а насправді під доменним ім’ям http://www.rada.cherkassy.ua/ працює інший інформаційний ресурс, виготовлений на скомпільованій безкоштовній платформі, тоді як за офіційний сайт певній комерційній структурі було сплачено 140 тисяч гривень – фантастичну вартість навіть для міжнародних проектів в інтернет. Реальна ж вартість виготовлення інтернет-ресурсу рівня означеного сайту не перевищує 20 тисяч гривень. Крім того, я звертав вашу увагу на роботу комп’ютерних мереж міськвиконкому та його підрозділів, експлуатацію та обслуговування яких здійснює КП «Інститут розвитку міста» також за явно завищеними цінами. Завдяки моїй діяльності стали відомі і інші корупційні схеми, ретельне дослідження яких мають провести правоохоронні органи.
Призначена мною як директором КП МІА «Черкаси» ревізія матеріальних активів підприємства виявила суттєві недоліки та невідповідності в його роботі.
Я вважаю, що виведені з бюджету кошти за означеними вище схемами використовувалися для фінансування піар-проектів колишнього міського голови. Частина їх ішла на виплати так званих винагород за «лояльність» певним журналістам та редакторам черкаських ЗМІ, організацію так званого «тролінгу» в соціальних мережах, тощо. Я цю інформацію також оприлюднював. Але саме після цього почалася цілеспрямоване цькування мене, —як у соціальних мережах, так і в кількох місцевих ЗМІ, які тісно співпрацюють із колишнім міським головою.
Крім того, в соціальній мережі «Фейсбук» була організована кампанія «тролінгу» моїх публікацій. Будь-яка тема, про яку я писав, активно коментувалася анонімними користувачами, що ховалися під вигаданими іменами, містила особисті образи, втручання в моє приватне життя, тощо. Змушений констатувати, що в кампанії активно брали участь журналісти інтернет-ресурсу «Прочерк» та ТРК «Вікка». Метою розгорнутої кампанії стала моя дискредитація та унеможливлення моєї подальшої діяльності в напрямку розслідування корупційних схем, що існували за часів керування містом Одаричем. Але це скоріше питання професійної етики працівників цих медіа, які значно викривлювали та компілювали інформацію, спотворюючи її зміст. Не вважаю за потрібне ані коментувати це, ані позиватися до суду. Бог їм суддя.
Але мене найбільше обурило брутальне втручання в ситуацію заступника голови Спілки журналістів України Томіленка С., який є співвласником та редактором інтернет-видання «Прочерк». Я ніколи не був членом Спілки журналістів України, хоча займаюся журналістикою близько 25-ти років. Я завжди вважав подібне професійне утворення шкідливим для свободи слова та медіа, заангажованим і таким, що завжди намагалося прислужитися владі. Томіленко не є виключенням. Сьогоднішній функціонер почав свою журналістську роботу з керування обласного комунального ЗМІ, яке за роки його діяльності, на мою думку, завдало бюджету області багатомільйонних збитків. Одночасно не пригадую також жодного гострого матеріалу під його авторством, що викликав би суспільний резонанс. Натомість добре пам’ятаю, як у гострі та скрутні для черкаських журналістів часи Томіленко, як керівник обласної організації Спілки журналістів, намагався відсторонюватися від ситуації. Прикладом може служити відсутність будь-якого реагування НСЖУ на факти порушень свободи слова та прав журналістів у випадках цькування працівників телеканалу та газети «Антена». Попри числені звернення не запобіг він намірам відібрати приміщення редакцій у друкованих ЗМІ, хоча принаймні три законодавчі акти України захищають права редакцій на займані приміщення. Отакий от вибірковий «захист».
Пригадую також ситуацію, що створилася після замаху на життя моє та Мамалиги: Томіленко не знайшов нічого ліпшого, ніж підтримати версію Одарича, фактично ставши на бік злочинців, що намагалися вбити двох журналістів та дитину. Боляче про це згадувати, але політика подвійних стандартів стала потворною сублімацією принципів Свободи Слова на Черкащині. Сьогоднішній заступник голови НСЖУ фактично не врятував від звільнення жодного журналіста, редактора, не запобіг закриттю жодного ЗМІ. Лише загальні балачки, за якими ховаються подвійні моральні та професійні стандарти.
Керований функціонером від журналістики інтернет-ресурс постійно демонструє нехтування демократичними принципами, професійними етичними нормами та громадянськими правами особистості. Прикладом може служити навіть форма модерування коментарів до публікацій. Враховуючи, що коментарі читачів перед розміщенням на сайт проходять так звану «премодерацію», редактори сайту на свій власний розсуд вирішують, які коментарі вміщувати, а які – ні. Таким чином, на сайті з’являються образливі, принизливі коментарі щодо мене та інших противників Одарича.
За чинним українським законодавством, відповідальність за це лежить на власниках інтернет ресурсу, бо саме на них лежить обов’язок дотримання законодавства стосовно прав та свобод інших людей. Подібні ж норми містяться і в європейському законодавстві. Але це я просто нагадую, не маючи на увазі можливість позиватися до суду, адже вважаю недоцільним витрачати на це час.
Аналізуючи вище наведену інформацію, констатую, що розв'язана проти мене кампанія має на меті спробу змусити мене відмовитися від моїх переконань. Звинувачення в мій бік абсурдні – жодних публічних образливих фраз у бік черкащан я не висловлював, оприлюднені без моєї згоди та скомпільовані фрагменти мого приватного листування в закритій групі в соцмережі не може свідчити про будь-що. Тим більше подане таким чином, за вилученням висловлювань у мій бік з роздумами скільки мені залишилося жити на цьому світі, і від якої форми онкологічної хвороби я маю померти. Вважаю навіть факт обговорення даних тем неприпустимим і таким, що порушує моє право на приватне життя, моє право на свободу слова та переконань. Прошу вас зважити саме на це.
Так, після всього, що сталося я, не соромлячись, можу заявити – ті, хто хотів заткнути та вирвати язика «Антені», роблять це і зараз. Вони намагалися роками на мене тиснути за допомогою безлічі судових позовів, погроз та замовних порушень кримінальних справ, за допомогою замахів на моє життя та сфальшованих їх розслідувань. Так, я можу сказати – після замаху, що стався кілька років тому, моє життя та здоров'я змінилися, і я поступово втратив можливість працювати з такою завзятістю та інтенсивністю, як то я робив у часи мого керівництва «Антеною» – газетою та телеканалом, які послідовно відстоювали право черкащан на життя у власному місті, право відчувати себе господарями в власній оселі.
Так, я захворів на рак, тяжку хворобу, яка зараз вважається невиліковною. Ще півтора роки тому мені лікарі пророкували швидкий кінець. Безліч хірургічних операцій та підтримка з боку друзів, серед яких чомусь виявилося лише кілька моїх колег. Розчарування в корпоративній солідарності. Лежачи на лікарняному ліжку, мені боляче було читати радісні коментарі покидьків, які вважають себе працівниками ЗМІ, і які жваво коментували в інтернет та соцмережах те, що я маю скоро піти з життя. Але я переміг смерть. Я повернувся. Бог дав мені можливість завершити те, чому я присвятив останні роки свого життя – звільнити Черкаси від окупації бандою злочинців під керуванням Бродського-Одарича. Я свідомо оприлюднюю інформацію про стан свого здоров'я, щоб у подальшому запобігти інсинуацій. Але я не надаю право жодній особі обговорювати мій стан здоров’я чи висміювати фізичні вади, отримані в результаті хірургічних операцій та травм. Після того, що мені довелося пережити, я не боюся смерті чи тиску з будь-яким обличчям – хвороби чи чергової бомби, підкладеної під мою машину. Кулі чи судового позову. Я не відчуваю за собою жодної провини, ніж та, що я занадто мало зробив свого часу, щоб унеможливити принаймні перемогу Одарича на виборах, коли його обирали на другий термін. Я замало писав у газеті, телеканал замало показував правди про покидьків, які захопили наше місто.
Що мої слова в порівнянні із їхніми передвиборчими гаслами, коли вони навіть в офіційній агітації широко застосовували до опонентів термін «ублюдки»; що мої слова в порівнянні з безліччю бруду, що поширив за останні роки хазяїн Одарича, державний чиновник Михайло Бродський? Мої слова, слова звичайної людини, звичайного журналіста, у якого виявилася громадянська позиція?
Враховуючи вищевикладене і також той резонанс, який штучно створили з метою дискредитації моєї скромної персони, прошу вас прийняти мою заяву про припинення виконання обов'язків радника на громадських засадах, тому що вважаю, що піднятий навколо галас має на меті дискредитувати не тільки мене, а й ті принципи, за якими ми об'єдналися, щоб врятувати наше місто. Я не бажаю бути причиною для морального тиску на моїх однодумців. Тим більше жодними преференціями, що могли б гіпотетично бути у радника, що працює на громадських засадах, я не скористався і не збирався користатися. Скоріше сприймав це як ознаку довіри до тої справи, що ми робили разом. Але я залишаюся громадянином, черкащанином, депутатом міськради та журналістом. І цього достатньо, щоб робити та завершити розпочату справу. Я не збираюся грати у толерантність по відношенню до покидьків та злочинців. Я завжди говорив та чинив те, що диктувало моє серце, моя совість, мої переконання.
А вереск опонентів – свідчення того, що я йду за правильно обраним курсом. Мені так буде простіше і зникнуть зайві перестороги. Мене ніхто не буде звинувачувати, що я держслужбовець, і вимагати мого звільнення. Бо я ніколи ним не був! За останні десять років свого життя я багато разів був радником і міських голів, і народних депутатів України. Але весь цей час на громадських засадах. Не треба знову брехати про мої статки, які я нібито заробив на державних коштах. Я завжди сумлінно і багато працював, крім журналістики, в інших галузях бізнесу, не пов'язаних із діяльністю ЗМІ. Мої статки в деклараціях, які я подавав у податкові органи. Мені немає чого соромитися і приховувати.
Стосовно ж звинувачень, які закидають останнім часом у мій бік, прошу зауважити на той факт, що жодна людина так і не спромоглася довести цього в суді. Бо це спрямована та організована провокація. Але обличчя людини, яка за нею ховається, – обличчя злочинця Одарича С.О., діяльність якого в Черкасах я буду найближчим часом продовжувати розслідувати як журналіст та депутат місцевої ради.
З повагою, Воротнік В.Л., депутат Черкаської міської ради, редактор газети «Антенна», директор КП «МІА «Черкаси»