Фото: фейсбук Людмили Коваленко
Усі ми не роботи: спимо мало або не спимо зовсім, постійний моніторинг, що куди летить (я вже не кажу про киян, де останніми днями щоночі пекло).
У когось діти малолітні, поки батьки на роботі, у тривогу самі дома, у когось рідні на передовій. Тож голова забита думками і вона не розвантажуються.
Ми любимо давати оцінку діям інших, судимо, чи відповідає людина високим стандартам сфери надання послуг. Але ж зрозуміймо, що та людина також нікуди з України не виїжджала, вона повністю занурена у такі ж хвилювання, як і ви, вона — не беземоційний експонат ШІ.
Тож перш ніж нахамити водієві, продавцю, держслужбовцю без вагомої причини подумайте, що він чи вона, імовірно, всю ніч не спали від тривог, мають перенавантаження і в них також є родина.
Скільки нам всім ще доведеться пережити, а яка складна реабілітація ще буде і у військових, і у всього суспільства!
Тож будьмо людьми перш за все! Спілкування може і має бути коректним!
Людмила Коваленко, черкащанка
*Допис із фейсбуку
реклама
