Іоан: Береженого Бог береже!

Храм – це місце, де людина звертається до Бога. Зокрема, й просить Його, щоб Він беріг її і зціляв від усіляких хвороб. Але коронавірусна інфекція потребує великої обережності й дотримання рекомендацій щодо індивідуальної гігієни й уникнення місць масового скупчення людей. Тому до всього потрібно підходити розумно.

Людині, яка почувається хворою, має симптоми будь-якого захворювання (а не лише коронавірусного), краще в ці дні залишитися вдома і поки що не приходити до церкви. Можна зателефонувати до храму і попросити, щоб Церква, священики помолилися за найшвидше видужання. Для цього спеціально приходити у храм і писати записку зі своїм іменем, як це робиться зазвичай, не потрібно. Не потрібно й вносити за це жодної оплати.

Якщо ж людина не хвора, і в неї немає ніяких підстав переживати за своє здоров’я, то при відвідуванні храму потрібно дотримуватися певних гігієнічних правил. Зокрема, якнайменше торкатися будь-яких поверхонь. Ми не забороняємо віруючим прикладатися до святинь, але поруч із іконами завжди є оброблені антисептиком серветочки, і кожен, приклавшись до ікони, повинен після себе її витерти. Крім того, ікони й Голгофу (постать Розіп’ятого на Хресті Ісуса) регулярно протирають наші церковнослужителі. Після завершення літургії віруючі цілують Розп’яття. Під час епідемії ми кладемо його на аналой (спеціальний столик), і поруч стоїть служитель, який протирає Розп’яття обробленою антисептиком серветкою після кожного парафіянина.

Коли відбувається святе Причастя, ми інструктуємо парафіян не торкатися Чаші й не цілувати її (як це вони роблять зазвичай після Причастя), не торкатися губами лжиці (ложечки, якою віруючим подають Святі Дари). Вони просто широко відкривають вуста, і ми лжицею вкладаємо Святі Дари їм у вуста. Таким чином уникаємо контакту між лжицею і тілом людини. Після Причастя люди запивають Святі Дари кип’яченою водою. Ми наливаємо гаряченьку воду в одноразові стаканчики, які після споживання води парафіянами утилізуємо.

Тобто, ми мінімізуємо контакт людей один з одним. На жаль, іноді доводиться виводити з храму людей із явними симптомами хвороби (чихання, кашель). Вибачаємося і просимо, щоб людина під час хвороби залишалася вдома...

У старовину епідемії називалися «морами». У нас є молитва за те, щоб Бог вберіг нас від голоду, мору, нападів чужинців. І оцей мор, який приходить у нашу країну, є тією небезпекою, щодо якої ми молимося до Бога з проханням втрутитися і захистити нас.

Яким чином Бог може втрутитися в цю ситуацію? Він є Цілителем, може зцілити будь-яку людину. Але в Біблії сказано: «Не спокушай Господа Бога твого». Це означає – не робити дій, які випробовували б Бога, Його цілительську могутність. Якщо ти, віруючий, можеш вберегтися, бережися – і тебе Бог буде берегти теж. Є проста людська мудрість: «Береженого Бог береже!»

Деякі профілактичні заходи здаються надзвичайно перебільшеними. Але їх усе одно потрібно дотримуватися, щоб полегшити роботу медикам, щоб уникнути небезпеки самому і не піддавати небезпеці інших людей. Тому запроваджені державою заходи потрібно прийняти.

Ми як Церква нині усердно молимося до Бога, щоб Він допоміг не тільки Україні, а й усьому світові загалом подолати коронавірусну пандемію. Бо зараз кордонів між народами насправді нема, і молитися тільки за свій народ недостатньо – треба молитися за всіх.

Тому нехай Всемилостивий Господь допоможе людству подолати цю пандемію і надалі жити в мирному міжнародному братерстві.

Іоан, митрополит Черкаський і Чигиринський Православної церкви України

* Коментар для «Прочерку».