У слов'янських та, мабуть, і в інших народів світу в своєму спілкуванні між собою можна почути такі істинні слова на різних мовах: грішники й праведники, багаті й бідні, злочинці та законно слухняні, керівники та підлеглі, сильні та слабкі, добрі та злі, успішні та не дуже, люди різних політичних, релігійних поглядів та переконань, люди війни та миру... Єднайтесь, братайтесь та прощайте один одного, тому що рано чи пізно фізичне життя наше завершиться і підемо ми в сиру землю, а в могилі, як нам відомо, – всі рівні.
Дивна та комусь, мабуть, вигідна історія з хрестом, який встановлений на єврейському кладовищі в місті Городище Черкаської області.
Спробую Вам, шановні громадяни України, дуже коротко розповісти про городищенського хреста та його законне, перед Богом та людьми, встановлення на братській християнській могилі, яка знаходиться на старому єврейському кладовищі.
Щоб було зрозуміло читачеві, то слід цю трагічну історію розпочати ще з початку ХХ сторіччя.
Городище – це маленьке, тихе квітуче місто, яке завжди славилося своїми працьовитими людьми. Історично так склалося, що поряд з його титульною нацією – українцями – разом мирно та дружньо проживали в свій час поляки, євреї, росіяни. Нинішнє покоління городищан, звісно, не застало польської громади, але з великою єврейською сім'єю-общиною вони в горі й в радості, в бідності та достатку проживали. Разом з євреями городищани пережили Велику жовтневу революцію, громадянську війну, Сталінські репресії, німецько-фашистських загарбників та їхніх поплічників, нелюдів, які розстрілювали мирних українців та євреїв. Разом із єврейським народом ми працювали, дружили, родичалися. У Городищі є українське, польське та єврейське кладовище. Пам'ятаємо старий центр міста з його єврейськими магазинами. Також пам’ятаємо графиню Балашову та Гулака-Артемовського, суперових перукарів Моню Велітніцького та мого кращого товариша Абрама Моїсєйовича Тютюнова, відомі єврейські родини на всю область Глейзерів, Салтанових, Радуцьких, Ройтманів та Героя Радянського Союзу українця Мамая, відомого на весь світ Симиренка, буряководів Демченко, Гнатенко. Директора садового інституту Артеменка та голову автолюбителів Яшу Літічевського. Перших секретарів райкому компартії, справжніх українців Резніченка, Москаленка – порядних людей, чесних, принципових, які дійсно всією душею любили свою землю і неньку Україну. Директора школи Михайла Трохимовича Безкровного та родину Богуславських, директора спортшколи Шевченка та відомих сімей Єрусалимських, Бегельферів. Разом з цим городищани вшановують пам'ять тих українців-городищан, які творили героїчні подвиги. Подвиги милосердя в часи років репресій, Голодомору та Великої Вітчизняної Війни. Низький уклін та вічна пам'ять тим городищанам, які сповідували та прискорювали своїми добрими вчинками для того, щоб Україна здобула незалежність.
Вельмишановна авторка статті та заявник до голови Черкаської ОДА, яка вимагає знесення хреста християнам на єврейському кладовищі повинна знати, що на цьому кладовищі спочиває сила-силенна християнського люду. Братські та поодинокі могили християн за часів Голодомору, репресій та Другої світової Війни. Авторка в своєму зверненні стверджує, що євреїв фашисти на цьому кладовищі не розстрілювали, а вели від цього місця за два кілометри. Друге поховання та розстріл було в селі Мліїв, де і є велика братська єврейська могила. Городищани це знають і пам’ятають також. Знають і те, що під час війни українців розстріляли просто на єврейському кладовищі. Є свідчення та страшні перекази жителів міста. У цьому жахливому трагічному випадку немає ніякої політики та ненависті. Городищани встановили розстріляним та замордованим християнам хреста. Для вшанування памяті невинно убієнним людям запросили священика, громадськість району, відомих діячів нашого краю. На наше велике здивування за дві години до панахиди місцева влада в особі міського голови В. Мірошника та працівників виконкому міської ради зобов’язувала шляхом погроз звалити християнський символ. Державні службовці, міський голова «бігали» по людях і переконували, щоб вони не йшли на панахиду, бо то «шабаш», поховань там ніяких нема, а лише один «мусор».
Дивіться українці, як місцева влада називає убієнних людей, християн. Деякі службовці бралися руками повалити хреста. Яка у влади ненависть до української пам'яті? Таких людей, на жаль, ми обираємо. Знаючи істину і правду, люди прийшли віддати шану невинно убієнним християнам.
Люди добрі! Владо! Чи є той Бог на світі, коли ви, християни, погрожували розправою, брехнею та бульдозером християнам за хреста?
15 червня 2013 року археолог О.В Назаров, як він сказав з дозволу В. Мірошника, розкопав могилу біля хреста. Вдумайтесь, українці, комусь це потрібно!
Розкопки велись частково. Усередині великої могили, довжиною в 20 м, а, може, й більше, квадратом 1х1 м, на глибині 70 см виявлено замордованих приблизно 10 людей. Скільки того люду в тій могилі одному Господу Богу відомо. Потім археологом було досліджено ще один курган – картина та самісінька, що і біля хреста. Таких курганів на кладовищі дуже багато.
Авторка звернення до голови ОДА запевняє, що ніяких розстрілів євреїв на кладовищі не було. То хто ж ці люди?! Розстріляні з проламаними черепами діти, жінки, військовослужбовці. На переконання городищан, від того, що вони побачили під час розкопок, виникає думка, що на цьому кладовищі, можливо, більше людей неіудейської віри. І що ми, християни, просимо?! Увіковічнення убієнних одним хрестом.
Шановна пані! А чому Ви мовчали тоді, коли за часів радянської влади бульдозерами знищували ваші святині, робили на них дороги, тротуари та побудували автовокзал. Чому Ви мовчали, коли комуністи в 60-70-их роках поставили на вашому кладовищі питний заклад «Березка», де розважалися п’яниці та танцювали на кістках. Городищани це також пам’ятають, та з великим болем у серці за таку наругу над вашими святинями спостерігали, а деякі українці апелювали до влади, за що і поплатилися. Давайте спокійно, без емоцій, сядемо за стіл переговорів, запросимо жителів міста, владу та порозуміємось. Горе та наругу спіткало як український, так і єврейський народ. Ми пам’ятаємо Бабин Яр та вшановуємо убієнних фашистами євреїв, а тому прошу Вас з повагою ставитися до нашої пам'яті й наших святинь.
Наші народи повинні дружити, шанувати спільну історію. Вона була жорстокою, несправедливою, але вона в нас така була.
Україна здобула незалежність, держава Ізраїль також відбулася. Мені приємно, що біля витоків створення держави Ізраїль брала активну участь українка, відомий прем’єр-міністр незалежної держави Ізраїль Голда Меїр. Мені також приємно, що українці в місті Городище добре вживаються на польському кладовищі разом із євреями, разом дбають про свої святині. Їхні могили розташовані один біля одного, і християни впорядковують все кладовище. Український народ та українська влада сповідує європейські цінності, а це – демократія, гуманізм та братерські дружні стосунки.
Із повагою до всіх не байдужих, Олександр Фещук, громадський діяч, м. Городище
Нагадаємо, президент ВГО «Українська незалежна рада єврейських жінок», головний редактор медіа-проекту «Київ єврейський» Елеонора Гройсман написала листа голові Черкаської облдержадміністрації Сергію Тулубу з проханням прибрати зі старого єврейського кладовища в центрі Городища поклонний хрест.
реклама
