40 днів тому я поховав цигарки і російську мову.
Дихати стало простіше, думати стало швидше.
Насправді я дуже любив палити, але одного разу спіймав себе на тому, що три пачки стіків в день, ще й зверху накинуті 5-7 цигарками - це занадто, буквально почав відчувати, як це вбиває, як життя потихеньку витікає з усіх клітинок моєї шкіри.
І от в голові промайнула ідея - а чому б не завʼязати прощання зі шкідливою звичкою з чимось не менш концептуальним.
День на тридцятий я почав вже думати українською, і ці думки, як і думки будь-якою мовою, мають зовсім інше забарвлення, зіткане з візерунків автентичності.
Те, що мова має значення, я відчув на зовсім іншому ментальному рівні, на такому, який можуть відчути лише ті, хто зробив зусилля волі і перейшов цей барʼєр.
Та при цьому я залишаюсь ярим поборником особистої свободи. Якщо вам хочеться - говоріть російською, хочеться - паліть, але без цього світ і справді має зовсім інші, більш витончені фарби і тони.
Дмитро Кухарчук, командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр
*Допис із фейсбуку
реклама
Коментарі
від любові до нудьги всього один крок.Він повернеться.На радість всім "трудящим"...Ти, головне, чекай
І що ж таке сталося, що саме вчора ти подумав про Кухарчука?Скучив мабуть
Цікавить, але точно не твоя думка "підплінтусного".
Стрічка RSS коментарів цього запису