Забувати про себе заради іншого
Знаходити сили йти далі, коли все згоріло і вигасло
Чекати, знову чекати, чекати далі, бо що ще залишається
Мріяти про сутінковий час біля моря, коли ви вдвох дурієте і біжите, здіймаючи бризки, і з людей там крім вас лиш ваші пси
Писати ідіотські вірші, нікому не показувати
Думати про те, що в старості біля каміну в вас двох буде час прочитати всі відкладені книжки, головне вчасно запастися дровами і теплими пледами, а які не встигатимете прочитати - просто переказувати
Казати їй, яка вона гарна, навіть зранку з непросищеними зубами і гніздом на голові
Терпіти її подруг
Терпіти його температуру 37
Засинати й просинатися з тим самим іменем на губах
Знати, яку мрію він/вона завжди відкладає «на потім» і зробити все, щоби «потім» трапилося швидше
Робити каву і чавити сік, нести сніданок в ліжко, навіть коли дико хочеться спати (я таке сама собі роблю, коли припадки любові до себе)
Кричати, щоб одягнуло шапку й шарфа
З-під землі дістати спорягу, якої ніде нема, бо треба на позавчора
Пустити в ліжко її собаку, навіть якшо твій максимум толерантності - папуга чи хом’як
Знати, як по-батькові його маму, і які вона любить парфуми
Вітати його маму з днем наро, коли він про це забуває
Тримати за руку, коли світ проти вас
Згадувати себе і хто ти насправді, бо тільки так можна любити того іншого
Ірена Карпа, українська письменниця, журналістка, дипломатка родом із Черкас
*Допис із фейсбуку
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису