"Виїзне засідання редакції" газети "Колгоспник Жашківщини", поєднане з "репортажем" з поля, де збирають врожай. Фото з Черкащини 1930-х років, яке Роман Боровик "нарив" у архіві бібліотеки Конгресу США.
Потужна ілюстрація того, наскільки серйозно в часи "совка" ставилися (а тепер і в росії ставляться) до пропаганди і журналістського слова, якому всі сліпо вірили...
Днями я набрав телефон людини, яка шукала свою собаку, що втекла від гуркоту ППО по "шахедах". Собачка знайшлася і її власниця прибрала оголошення з групи - я ж попросив скинути мені фото тварини, щоб зробити попереджувальну публікацію для інших "собачників", до числа яких належу.
Власниця собаки спочатку погодилася вислати фото тварини, а потім... затребувала від мене особисті дані - мовляв, "час такий, що нікому вірити не можна". І це - тоді, коли фото самої жінки було у вайбері в якості аватара!! А заодно - прізвище й ім'я у фейсбуці, і номер її телефона, само собою...
Від тотальної віри - до тотальної зневіри в тих, хто продукує новини - це "пєрєгіб, дарагіє таваріщі"! Хоча в тому, що відбувається, є частка вини і журналістів, які шарпають новини, як корова сіно - по стеблині, щось пережовуючи, а щось і безнадійно гублячи в новинному полі...
Андрій Кравець, черкаський журналіст
*Допис із фейсбуку
реклама
