Нині наче й чимало причин для такого стану: війна, яка не припиняється; пандемія, яка наростає; карантин, який продовжили й посилили; економічна криза, яка стрімко наближається…
Хтось дійсно не витримує: ліпить з себе експерта і відверто «дуркує», виливаючи жовч у соцмережах, хамить на рівному місці, скакає, як блоха на гребінці – і... вбиває тільки власні нерви та своїми нервами "псує пейзаж" оточуючим) За класикою жанру – від «Кайдашів» Нечуя...
Натомість, чимало українців йдуть іншим шляхом – замість паніки, намагаються якомога більше жартувати, адже навіть медики рекомендують посмішку як шлях до зміцнення імунітету.
А «Спіймати Кайдаша» – теж нікуди не поділося, бо саме так називається 12-серійний телесеріал у жанрі трагікомедії, відзнятий Наталкою Ворожбит за мотивами твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». У часі вимушеного карантину він став одним із лідерів перегляду в Інтернеті, хоча перед тим більше 10 мільйонів глядачів подивилися його на каналі СТБ. Щоправда, від класичного твору у фільмі мало що лишилося, бо дію перенесено з ХІХ у ХХІ століття – у наш час. І головні герої, брати Лаврін і Карпо Кайдаші ворогують між собою ще й тому, що Лаврін підтримав Революцію Гідності, а потім пішов воювати за Україну в АТО, а Карпо – волає про те, що навіть окупація Криму і вторгнення ворога на Донбас – це виключно вина «майданутих»…
Причому, Карпа у фільмі грає відомий у першу чергу за головною роллю у «Чорному Вороні» Тарас Цимбалюк родом з Корсуня на Черкащині, а його тещу – актриса Черкаського драмтеатру Тетяна Крижанівська. Цікаво, що у сценарій фільму трансформувався спектакль, поставлений київським «Диким театром» завдяки Українському культурному фонду ще влітку 2019 року – і прем’єра відбулася… у Сорокотягах Жашківського району Черкащини, де столичні актори грали на сцені сільського будинку культури.
Мабуть, так воно й мало бути, що в кіно так «багато Черкащини» – адже Івана Нечуй-Левицький, чий твір наштовхнув на ідею творців серіалу, сам був родом зі Стеблева Корсунь-Шевченківського району. А навіть доля знаменитого письменника викликає думку про паралелі з сьогоденням. Бо доживав віка класик української літератури у «богодільні» при Софіївському соборі Києва, фактично перебиваючись з хліба на воду – не до «інтелігенції пенсійного віку» було чиновникам влад, які змінювалися одна за одною. Щоправда, коли з Києва на якийсь час прогнали московських більшовиків і встановилася влада УНР, письменнику почали допомагати. Прихильники творчості, які допомогли видати друком у видавництві «Сіяч» (у наших Черкасах!) 16 його творів – і мав за те гонорари. Постійно допомагав і справжній друг Нечуя, розробник концепції української державності, національної культури й освіти Сергій Єфремов, родом з Пальчика (сучасного Катеринопільського району) на Черкащині.
А потім, 30 березня 1918 року Іван Нечуй-Левицький взагалі став першим в Україні, кому було призначено персональну державну пенсію. Проте вже через три дні, 2 квітня, його не стало…Оголосив сумну новину на засіданні Центральної Ради України її голова – Михайло Грушевський, чиї предки були з Чигиринщини. Депутати парламенту встали, щоб вшанувати пам’ять Класика хвилиною мовчання – а потім зразу повернулися до питання, яке саме жваво обговорювали – голосування за кандидатів у судді Генерального і Київського Апеляційного судів. Науковий співробітник Інституту історії України Віталій Скальський, який досліджував те, як все це відбувалося, розповідає, що 4 квітня, в день похорону Нечуя-Левицького, процесія зупинилася біля Центральної Ради (нині це – Будинок вчителя у Києві) і попрощатися з письменником вийшли депутати, власне з-за того, що в них саме «був вільний час»: на сесію прийшло всього 16 депутатів, а щоб розпочати роботу, необхідно було мінімум 22. Правда ж, історія нагадує і сучасне ставлення до пожилих, незважаючи на їхні заслуги, і те, як «народні слуги» на сесії збираються?..
Але ж ми домовлялися всміхатися, допоки є хоч якийсь для того привід. А привід є – на жаль, як вже стало традицією для українців ХХІ століття, в кіно, а не в реальному житті.
Не зважаючи на карантин і те, як «сиплеться» економіка – восени чекаємо на прем’єру комедійного телесеріалу “Козаки. Абсолютно брехлива історія» на каналі ICTV. Зйомки проходили, зокрема, і в Буцькому каньйоні Маньківського району Черкащини.
Шукаймо позитив хоча б у кіно – телевізор же навіть у часи «надзвичайної ситуації» дивитися не забороняють…:)
Андрій Кравець, журналіст
* Допис у фейсбуці.
реклама
Коментарі
За подсказку по фильму - спасибо, посмотрю.
Стрічка RSS коментарів цього запису