Зазвичай Автомайдан в останній момент вирішує, куди ми будемо їхати. В цьому ж випадку сталося так, що один з лідерів Сергій Хаджинов дав прес-конференцію, де заявив про поїздку Автомайдану до обласної державної адміністрації в Черкаси.
Через поширення інформації на нас чекала засідка. Коли ми під’їхали до центральної (Соборної, – ред.) площі, то побачили там групу «заряджених» осіб – близько 30 молодиків. У них на рукавах були пов’язки, при собі ці люди мали кийки, «коктейлі Молотова». Автомайданівці здебільшого лише спостерігали за тим, як вони трощили будівлю.
Зробивши свою справу, хлопці з пов’язками, які трощили ОДА, дружно зібралися і побігли наліво. Звідти опісля вибіг «Беркут». За моєї інформацією, це були спецпризначенці луганського та черкаського «Беркуту». Коли на нас побігли силовики, ми спочатку не тікали, оскільки нічого не робили і сподівалися, що чіпати нас не будуть. Однак потім побачили, що «гилять» всіх підряд.
Сильно побитих нас кинули в автобус «Беркуту», де також били. Нас в автозакові забрали в Соснівський райвідділок. Полежавши там з-півгодини, мене забрала швидка. Через побої в мене була значна втрата крові, лікарі не могли поставити крапельницю. Пересуватися лікарнею я сам не міг.
Поки в лікарні мене зашивали, домовився з лікарем, щоб до мене не пускали міліціонерів. Це був той період, коли з лікарні викрали Ігоря Луценка та Юрія Вербицького, якого закатували. Я переживав, щоб зі мною не трапилося те ж саме. Міліціонери чатували по двоє на поверху й ще двоє – біля входу. Лікар виявився дуже хорошою людиною, львів’янином. За домовленістю до мене приїхала чарівна дівчина, яка назвалася дружиною, і «викрала» з лікарні. Так мені й вдалося втекти з лікарні.
Опісля мене було оголошено в розшук. Усі машини в той час перевірялися. З Черкас на Київ мене вивіз опозиціонер Анатолій Бондаренко. А вже звідти відправили машиною на Мукачеве. Потім я поїхав у Львів, де 10 днів був без медичного обслуговування. Переховувався з родиною, тому що вважав, що їм можуть теж погрожувати. У Львові лікувався місяць. З’ясувалося, що була зламана кістка на нозі. Оглянувши мене, професор, колишній міністр охорони здоров’я Поліщук назвав те, що зі мною відбулося, катуванням. Під час розгону міліціонери завдали мені десь 30 ударів. Били в одні й ті ж м’язи. За словам Поліщука, так вони хотіли викликати травматичний шок.
Олег Собченко, учасник Автомайдану, який постраждав під час кривавого розгону мітингувальників 27 січня на Соборній площі родом з Корсунь-Шевченківського, сотник Самооборони
* ексклюзивний коментар «Прочерку»
реклама
Коментарі
Ааа, забула, він тоді ще зі сміттєвого бачка не виліз! Йому героїчно вдалося вибратися зі схованки якраз коли все затихло
Стрічка RSS коментарів цього запису