Коробіцин: У складних випадках міліція кличе нашу самооборону

До усіх цих трагічних подій, до Майдану я думав мігрувати в Італію. Там зараз живе і працює моя мати. Я теж думав їхати, заробляти кошти. Проте склалося так, що я долучився до самооборони і не жалкую. Я хочу, щоб мої діти та інша молодь жила як в Європі. Я хочу, щоб цей час швидше настав. Якщо сьогодні я покину Україну, а завтра її покинуть ще десять хлопців… І що? І все? За що гинули активісти у Києві?

Я грузин. Проте як і багато українців, працюю в самообороні за ідею. В Італію поїду заробляти кошти, коли тут все заспокоїться. Лише тоді.

Сама ж ситуація в Україні мені нагадує те, що не так давно пережила Грузія. Після російського вторгнення грузини більше об’єдналися. Проте якою кров’ю це далося? Втратою територій...

У черкаській самообороні я керую загоном швидкого реагування. Я бачив життя. Знаю, як вести себе в умовах, наближених до бойових, тож намагаюся передати досвід молодшим хлопцям і внести свій вклад у забезпечення громадського порядку в Черкасах.

Зараз ми намагаємося допомагати правоохоронцям затримувати порушників. Днями нам подзвонили, що в одному з районів міста сталася аварія. У авто сиділи п’яні молодики і не хотіли вилазити. Міліціонери боялися витягати їх силою, бо ті кричали, що вони «майданівці» і були налаштовані рішуче. Викликали нас. Коли ми приїхали, що порушники з «майданівців» раптом стали «революціонерами». Проте їх таки витягли з машини, склали протокол, а для машини викликали евакуатора. Зрозумівши, що покарання не уникнути, хлопці почали проситися і вибачатися, та було пізно.

Іншого разу міліція просила допомогти втихомирити чотирьох дальнобійників. Троє з них були зі Східних областей, вони відверто провокували бійку. У таких моментах особливо потрібно бути уважним і зібраним. Зараз дуже напружені часи. Неприпустимо, наприклад, підходити до порушників, засунувши руки в кишені або повертатися спиною. Якби я тоді вчасно не зреагував, один з далекобійників міг покалічити хлопця з самооборони, розрізавши його.

Хтось з наших активістів тримає на контролі питання по тим членам колишньої влади, що втекли. Так, конфісковані з будинку колишнього головного регіонала області Сергія Тулуба цінні картини потрапили в УБОЗ і за нашого сприяння.

Чи потрібна така структура як самооборона? Після кривавих подій на Майдані міліція спершу боялася виїжджати до людей, боялася самосуду з боку громадян. Коли наших співвітчизників вбивали у столиці, люди були дуже налаштовані проти міліції.

Усіх порушників передаємо міліції. Ви запитаєте, чим же займається міліція? Тут треба розуміти, що вона сьогодні в законі і на зарплаті. Вона й повинна складати матеріали на порушників і притягувати їх до відповідальності.

Я до останнього не їхав на Майдан, бо там не давали зброю. Кажуть, опозиціонери якось обіцяли захистити мітингувальників, проте все дарма. А як можна іти проти снайперів неозброєним? Та вже коли тодішня влада оголосила так звану «антитерористичну акцію» і почала відверто стріляти по людях, я не втримався. Зібрав рюкзак для поїздки у Київ. А тоді силовики розстріляли блок-пост активістів під Черкасами. Я одразу поїхав туди і приєднався до самооборони.

У нас в самообороні безліч хлопців, які, я впевнений, що не братимуть хабарі, а працюватимуть чесно. Вони хочуть змінювати країну на краще. Це – майбутня міліція.

Сьогодні ми активно співпрацюємо з правоохоронцями. Вони беруть самооборонівців на спільні патрулювання. Але в майбутньому, вважаю, що міліцію треба замінювати. Вона ж свого часу кришувала усіх і вся! Бо у нас навколо всюди махінації. Країна бідніє, бо гроші течуть у чиїсь кишені.

От від наших хлопців звучав звіт. Згадаю один момент: хлопці дослідили, що лише на прибиранні черкаського цвинтаря дехто заробляв до мільйона!

У політику я стараюся не лізти. Ми позапартійні, але самі того не бажаючи, нам доводиться зіштовхуватися з політикою. Наближаються вибори. Вважаю, що громадськість повинна перевіряти кожного кандидата в депутати, мери тощо. У кожного є свій скелет у шафі, проте до політиків слід ставитися особливо прискіпливо і перевіряти їх, починаючи з першого дня їх входження в політику.

Зараз ми, немов солдати, повинні продовжувати працювати. Звичайно, ми сподіваємося на дипломатичне вирішення конфлікту, проте готуємося до війни. Багато наших хлопців поки що розпущені додому, бо штаб просто не може утримати всіх членів самооборони. Тож хто десь вчиться чи працює, повинен продовжувати це робити. От нещодавно і тих хлопців, що тут чергують, не було чим годувати. Проте ми тримаємося. І в разі потреби, швидко зберемо усіх.

Валерій Коробіцин, черкащанин, член Самооборони

Ексклюзивний коментар для видання «Прочерк»