Для мене день Українського прапора настав десь 26-го лютого, 2022 року в селові.
Це були страшні й непевні дні. Ніхто не знав, куди дійшли ті уроди, і чи не будуть вони тут прямо сьогодні. Ворожі БТР-и вже їздили по Оболоні… По сусідству, на вулиці варили протитанкові їжаки, й заливали керосин з бензином в пляшки. Над Золотоношею ППО збили російський Міг. На кожному кутку - блокпости. Місцеве ТРО з мисливськими рушницями й вилами…
Я вийшов вранці на вулицю, і раптом побачив українські прапори буквально через кожен двір. У самих отпєтих - ще й чорно-червоний.
А також на всіх водонапорних вежах, на школі й дитсадку, на клубові, на магазинах, і просто на деревах…
Це було круче, ніж будь-які надії й сподівання…
З днем ПРАПОРА, Україно. Ти в, нас, прапоре - модний, крутий! Найкращий!
Віталій Чепинога, екс-нардеп,
уродженець Чорнобаївщини
*Допис з «Фейсбуку»
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису