5 травня, у день традиційного свята радянської преси, у Черкасах відзначають ветеранів журналістики. Цього місяця мені виповниться 81 рік і я можу впевнено сказати: журналістика була для мене життям! Так сказали б більшість журналістів, з якими мені свого часу доводилося працювати. І я ніколи не жалкувала, що пішла в журналістику. Вважаю, що у мене і вибору по життю ніколи не було. Бо я росла в сім’ї, де поважали слово (Лілія Павлівна народилася в сім’ї педагогів – Ред.).
Я починала друкуватися рано, з 18 років. Спершу це були невеликі рецензії на книги, вже пізніше – статті.
Пройшов час і зараз я можу сказати, що багато чого для журналістів змінилося. Сучасним журналістам можна позаздрити. У журналістів мого покоління були трафарети, певні установчі норми, самоцензура (кожен журналіст знав, що краще не писати). Від усього цього знижувалася якість матеріалів і, що теж важливо, – погіршувався настрій журналіста. Так-так. Погортайте щоденники Василя Симоненка, що працював в газеті «Молодь Черкащини» і переконаєтеся.
Зараз поле творчої діяльності журналістів розширилося. Але в цьому є і загрози. Бо певні рамки у якійсь мірі можуть бути і корисними. Свобода слова, що переростає у вседозволеність – це теж погано…
Разом з тим, не можна сказати, що і зараз немає цензури та всього такого. Багато преси – приватизовано. І автори таких видань висловлюють думки, що суперечать суспільству.
От я зараз практично не дивлюся телебачення. Воно найбільш з усіх ЗМІ заангажоване. Так, інколи, коли хочу подивитися конкретну програму, вмикаю телевізор. Не знаю, для кого зараз працюють всеукраїнські телеканали.
У той же час є ЗМІ, що якось борсаються. Наприклад, я дивлюся черкаський телеканал «Рось». На каналі інколи і виховні теми порушують журналісти. А це дуже важливо…
На пенсію я вийшла у 1988 році, але знаю, що в архівах багатьох черкащан досі зберігаються мої статті та статті моїх колег. Ось що головне! Ми свого часу писали для людей і про людей. Бо серед усіх нас є багато людей, про яких варто було б написати. Це було б корисно і цікаво почитати іншим.
Лілія Павлівна Шитова, журналіст, редактор, лауреат журналістських премій.
Головні теми газетних і журнальних публікацій – економічний і соціально-культурний розвиток краю, людські долі, проблеми морально-етичного виховання тощо. Автор книг, співавтор збірників з історії Черкащини, науково-дослідницьких посібників для навчальних закладів.
Сьогодні – 5 травня – за ініціативи обласної організації Національної Спілки журналістів України відзначається День ветерана черкаської журналістики, вшановуються ветерани професії.
реклама
