Та, з позиції права, суд тоді дійшов таки правильного висновку. А подібні ситуації виникають доволі часто. Наприклад, коли певний об’єкт майна подружжя зареєстровано на комусь одному.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду України від 27.02.2019 № 464/7011/16-ц (61-12168св18) зроблено ключові висновки про те, як бути у тому випадку, коли потрібно поділити «неподільне» (а то і песика шкода, і авто навпіл не поріжеш).
Ключові висновки КЦС:
- Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
- Той із подружжя, хто порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
- При поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосовується принцип щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
- У випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.
- Проте примусове припинення права власності можливе лише згідно зі статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
У конкретній справі, яку розглядав КЦС ВС, зазначено, що районний суд залишив у власності відповідача автомобіль у порядку поділу неподільного майна й стягнув з нього грошову компенсацію за частку, що належить позивачці. Але районний суд не звернув уваги на зазначені вимоги закону про те, що такі вимоги можуть бути вирішені на підставі статті 365 ЦК України та лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Проте позивачка такі кошти не внесла.
Валерій Макеєв, юрист
* Допис у «Фейсбуці».
реклама
Коментарі
Дрібниці, у Тохи і так все на маму записано, а у Юріка - на папку з десантно-мазутних військ.
Стрічка RSS коментарів цього запису