Нищик: Про війну і могили

В мене є будинок в селі Білозір'я. Під самим лісом, фактично на хуторі. Куток називається Заозеро.

В 2021 році я виявив занедбану братську могилу радянських бійців неподалік в лісі. Тоді ще був доступ до російських архівів, і вдалося знайти поіменний список бійців, які в ній поховані.

Офіційно вони всі пізніше перепоховані в центрі села. Але знайшов бабусю, яка тоді проживала в Дубіївці, а виросла поряд цього місця. За її словами могилу справді відкривали, але оскільки в ті роки грунтові води стояли дуже високо, то перепоховання не відбулося. Тіла так і залишили на місці.

Сільська рада відреагувала на звернення. Було проведено благоустрій, прибирання, встановлено пам'ятний камінь. Табличку з гравіюванням безкоштовно виготовили в Черкасах на заводі "Темп".

Більшість загиблих були 18-тирічними хлопцями з Казахстану. Саме тоді я віртуально познайомився з Akmaral Sholakova, родич якої там похований. Пані збиралася відвідати могилу. Але почалася війна.

Сьогодні ця історія мала продовження. Купив цигарок, йду до автівки. Мені на зустріч йде пані.

- А ви ж Ярослав? Нищик?

- Так точно.

Пані простягує мені кошти:"Це вам. Вашим хлопцям. Візьміть. Я за Вами слідкую у Фейсбуці. Ви колись знайшли могили хлопців з Казахстану. А я родом з Казахстану".

Я не знайшов що сказати, окрім як подякувати.

Ярослав Нищик, військовий з Черкас, екс-секретар міськради,

екс-депутат Черкаської міськради

*допис з "Фейсбуку"