Даньковська: В поліції тільки змінили назву...

Того дня я ще зранку захищала поліцію. А вони справді тільки змінили назву...

18 березня. Громадські обговорення щодо об’єднання громад в с. Червона Слобода. Поліції було багато, тому пройшло все мирно. Ніхто не ризикнув нічого утинати. Чинно-благородно всі висловили свою думку.

В принципі, додаткові заходи безпеки тут були явно не зайві, але ж їх треба проводити відповідно до закону, а не влаштовувати свавілля...

При вході мені, як і всім учасникам заходу, поліція провела «поверхневу перевірку». Я не проти таких заходів безпеки, але речі жінки має оглядати жінка! У Червоній Слободі огляд речей робив чоловік, і жодної жінки. Типу – хочете жінку, чекайте, і всередину не зайдете. Але в мене не було часу чекати і сваритися, інакше я б не пройшла на захід, туди, де потрібна.

Отже, в моїх жіночих речах копирсався поліцейський-чоловік.

Закон «Про Національну поліцію» твердить, що поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі.

Я аналізую, що мене найбільше турбує, то навіть не сам процес огляду, а те, що всі жіночки цьому поліцейському показували вміст сумки, навіть не задумуючись, що їх по закону має право оглядати тільки жінка-поліцейський. Більше того, коли я почала заперечувати, на мене дивилися як на хвору на всю голову істеричку.

Аж плакати хочеться від хамської поведінки поліцейських і правового нігілізму громадян.

Хтось може сказати, що це дрібниці, ну що тут такого – подивився поліцейський твої речі... Але наше життя в більшості випадків складається саме з дрібниць. І сумніваюсь, що у Врадіївці жили такі собі чесні і порядні міліціонери, а потім їх накрило, і вони зґвалтували і мало не вбили дівчину. Скоріш за все, з таких дрібниць все і починалося – там комусь нагрубили, п'яними за кремом проїхали, там за курку відкрили/закрили провадження чи щось на кшталт цього, а всі казали, та то ж дрібниці... І з'явилося у тих «ментів» відчуття безкарності і вседозволеності, яке привело до страшної трагедії.

Так от, в діях і поведінці того типу поліцейського я побачила вже оте відчуття всесильності і безкарності. Це, звісно, – чисто інтуїтивне суб'єктивне враження. Але закрити на це очі я не можу. Тому написала і подала скаргу (дякую за допомогу Олександрові Носенку).

Чекаю на реакцію, хоча після того, як здавала скаргу в ГУНП Черкаської області, особливої надії немає. Щоб здати, довелося чекати на холоді під снігом працівницю громадської приймальні, яка на моє «Ви хоча б написали записку на дверях, скільки Вас чекати», відповіла без вибачень не тільки словесно, а й навіть у тоні: «То я ж не на базар ходила».

Сиджу і думаю, чи то вона, коли ходить на базар в робочий час, таки залишає записку скільки її не буде, чи що вона мала на увазі? Панянка, яка сидить на прийомі заяв на роботу в НП, також людяності не проявила – мовляв, чекайте, знать не знаю, де працівниця. Ага, на морозі, під снігом. Я на її місці запропонувала б почекати в приміщенні і набрала б колегу дізналася, коли та буде. Ну, це якщо хоч краплю людяності мати. Навіть така елементарна річ, як графік роботи громадської приймальні, відсутній.

Я розчарована в організації роботи і у відношенні до громадян нашої нової поліції. Сподіваюсь, що це поодинокі випадки, і вони будуть виправлені. До речі, раніше такого не було, 100500 раз подавала різні скарги і заяви. Тому вірю, що можна все організувати краще.

Наталя Даньковська, юрист, Черкаський центр розвитку місцевого самоврядування

* Дописи у «Фейсбуці».