Вахній: Створення Народного руху – подія історична

Ініціатива Всеукраїнського Об’єднання Ветеранів про вшанування причетних до постання перших патріотичних організацій, котрі відверто декларували змаг за постання незалежної України, зобов’язують напружити пам’ять і викласти на папері спогади про революційно-еволюційні роки кількадесятлітньої давнини.

У центрі подій, звичайно, був Київ. Але суспільні пертурбації не оминули й периферію. Гадаю, мій скромний вклад в справу фіксації подій, котрі відбувалися у Черкасах і на Черкащині напередодні Установчого з’їзду Народного Руху України за перебудову, що проходив 8-10 вересня 1989 року в Києві в залі Київського політехнічного інституту, з часом стане в нагоді дослідникам періоду кінця 80-их початку 90-их років вже минулого століття.

Діяльність Народного Руху України відіграла чи не визначальну роль у становленні незалежності України. Вже на Другому з’їзді НРУ, в «Програмі», основною метою його діяльності було чітко зафіксоване прагнення побудувати незалежну, демократичну Українську державу.

«… Рух не виник спонтанно. Його створенню передували копітка і самовіддана праця, звитяжні й тривалі змагання поколінь українських борців» (В. Чорновіл).

Створенню Руху передували й певні конкретні передумови кінця 80-их років. Не берусь робити аналіз тих обставин. То уділ дослідників. До слова, про виникнення НРУ і його діяльність написано (і захищено дисертацій) немало. Не буду вдаватись й до художньо-емоційних спогадів. Журюсь, але багато чого за тридцять років забулося, стерлися, змазалися деталі подій, імена, тощо. Просто, дещо нагадую.

У газеті «Літературна Україна» за 16-те лютого 1989 року був надрукований проєкт Програми Народного РУХу України за перебудову. В суспільстві в цілому й інтелігентських (патріотичних) середовищах, зокрема, відбувалися його обговорення.

У Черкасах функціонували різні (переважно неформальні) гуртки, організації, дискусійні клуби, осередок Товариства української мови імені Тараса Шевченка й ін. Серед них найбільш масовими і дієвими були товариства «Заповіт» й «Екологія». На основі громадських утворень, можна сказати, стихійно постала ініціативна група,  котра заповзялася організаційно утворити Черкаську обласну (крайову) організацію РУХу. Її кістяк налічував до 10 осіб. Склад був не досить однорідним і постійним, проте, основним кістяком ініціаторів були представники товариства «Заповіт».

Очільниками групи визначилися (якось самостійно) Анатолій Лупиніс – багаторічний політв’язень, Станіслав Губар – доктор економічних наук, професор Черкаського філіалу Київського політехнічного інституту (нині Черкаський державний технологічний університет), Людмила Тараненко – поетеса. Не називаю інших, щоб не образилися ті, кого не згадав би. Неодноразово сходилися і обговорювали питання, пов’язані з проведенням організаційних зборів. Нині це може видатись смішним і незрозумілим, але збиратись доводилося щоразу в різних місцях: в парку, на схилах Дніпра, чи ще де, аби уникнути «опіки» невідомих допитливих осіб дещо характерної зовнішності. Зрештою домовилися про час і місце зборів, визначили основних доповідачів. Мені випало підготувати секретаріат і вести реєстрацію делегатів.

27-го серпня 1989 року і «Будинку Природи» зібрались делегати від різних районів області, представники громадських організацій. Після закінчення реєстрації (але згодом долучилось ще кілька учасників котрі добирались до Черкас з окраїн області), до мене підійшов Станіслав Губар й сказав:

– Давай, Віталій, відкривайте збори.

Я вийшов на лаштунки й повідомив, що згідно з реєстрацією наше зібрання чинне, а тому пропоную почати роботу. Було обрано президію і ця, без перебільшення, історична для Черкаського краю подія розпочалася. Першими з доповідями виступили вже згадані Станіслав Губар й Людмила Тараненко. Згодом почались виступи й решти учасників. Промови були досить різними, не обійшлось і без провокації. Попри певні напруження і труднощі було ухвалено рішення про створення Черкаської обласної організації Народного руху України, обрано керівний орган (колективний, кілька співголів) організації, та визначено делегатів на Установчі збори РУХу. Прикро, що втрачені записи, протоколи та інші документи того дійства. Так сталось, що вже в часи незалежності управу обласної організації двічі громили і викрадали документацію. Хто і з якою метою це чинив? Невідомо.

Я лише нагадав про події вже понад тридцятилітньої давнини. Історія Черкаської організації НРУ непроста. В силу нерозпорядності керівництва організації (отого керівного органу співголів), Черкаська обласна організація НРУ не була зареєстрованою. На терені області зареєструвалися дві організації: Уманська і Канівська. І лише в квітні 1992-го року вони об’єдналися й нарешті постала єдина Черкаська крайова (обласна) організація Народного Руху України.

Чую емоційні закиди багатьох: «А де ж ваш РУХ нині?» Гірко стає від таких нерозважних слів. 30 років Незалежності. Напрошується запитання: панове, ви всі задоволені нинішнім станом речей в Україні? Чи належно задумувалися, чому так? Чи усвідомлюєте, що всі ці роки влада насправді протистояла народові? Всі президенти, всі уряди вели жорстоку боротьбу проти Народного руху України, який намагався відстоювати здоровий глузд й потреби українського загалу. (Інші партії національно-демократичного спрямування практично до 1998-99 років були розчавлені).

У боротьбі проти РУХу влада не гребувала ніякими методами. Певні обмеження, оббріхування, наклепи. Одних рухівців переслідували, інших підкуповували, провокували розколи, сприяли руйнації РУХу (вже як політичної партії) зсередини. Зрештою, було вбито очільника Народного РУХу В’ячеслава Чорновола. Ось і поміркуйте. Чи підтримували ви, панове критикани, Народний Рух України в ті скрутні часи? І кого нам пропонують підтримувати нині? Нехай замислиться кожен.

ПРАГНУ СКАЗАТИ І ПРО НИНІШНІЙ ДЕНЬ. Але то вже інша тема, інша розмова. Я, повторюсь, лише нагадав про історичну подію, якою є створення Народного Руху України.

В.О. Вахній

Член НРУ з 1989 року.

Фото «Нової Доби».