Побірченко: Ніщо так дешево не коштує як людяність

- 22 червня треба відзначати як день жалоби і день пам’яті. Бо про перемогу написано і сказано багато, а ця дата – трохи поза увагою. Так само поза увагою залишаються ті, без кого перемога б не відбулася. Бо насправді ветерани – це поняття широке. В нас найперше думають про учасників бойових дій. Я знаю вірш, дуже вдало написаний, і там є такі рядки: «На полі битви   й серед хлібних нив нас ворог не зумів здолати. Бо рідний край мій батько боронив, і в борону впряглася мати… ». Цими словами підкреслено, що перемогу здобував увесь народ. І ті жінки й діти, котрі працювали на колгоспних полях і в цехах заводів, забезпечували фронт усім необхідним. Без них перемоги б не було. А нині вони, на жаль, обділені увагою.

Є, крім цього, на перший погляд, дріб’язкові, але насправді дуже важливі питання для ветеранів. Не дарма кажуть: ніщо так дешево не коштує і так дорого не ціниться як людяність. Саме це потрібно ветеранам. Можу навести конкретний приклад. За законом, ветеранам передбачено позачергове обслуговування в лікарні. Минулого тижня приходив інвалід Великої Вітчизняної війни до окуліста в обласну лікарню. На одне око не бачить зовсім, а на друге – лише на 5 відсотків. Черга велика. Попросився без черги, то люди як підняли крик! Оце так у нас поважають ветеранів. Не буду приховувати, що з боку нашого брата теж не завжди належне ставлення до медперсоналу. Це, зокрема,  я говорю про Обласний госпіталь для  інвалідів Великої Вітчизняної війни. Там чудове ставлення до ветеранів, хоча маю приклади, коли самі ветерани не дуже тактовно поводилися по відношенню до медсестер.

Та все ж більшість заслуговує на величезну повагу й людяне ставлення. На Корсунщині живе ветеран, інвалід першої групи, повністю незрячий,   Іван Федотенко. Йому вже 101 рік. Недавно я провідав його, питаю, може якась допомога потрібна. А він подумав, та й каже: «Якщо у вас є можливість, то допоможіть комусь біднішому».

Семен Побірченко, голова Корсунь-Шевченківської районної ради ветеранів