…Кілька тижнів життя в умовах, коли обленерго відключають світло в середньому по 8 годин на добу?
Що відчувається? Напевне, те ж, що й у більшості)
До відключень нагадував собі ледаченького віслючка, який підтюпцем, неспішно переходить з понеділка у вівторок, з вівторка – у середу…
Зараз же я жвавий жеребець, чиє життя насичене життям, багатогранне й різнобарвне.
Найголовніше, ти майже встигаєш по роботі. У тебе цілодобовий дедлайн. Тому геть відосіки з «Тік-току», зась нудсючетвер на Твітері (Х) та годинні «растєкашися міслію по дрєву» від експертів на Ютуб. Сидячи біля компа, - не втикаєш в екран, а тарабаниш по кнопочкам, щоб встигнути все - написати рекламу, наповнити стрічку новин та тиснути якісь публікації «на злобу дня».
Ти працюєщ в саду не тоді, коли в хащах вовки починають вогнища розводити, а щодні. Читаєш книжки не дві хвилини перед сном, а годинами.
Увечері, коли світла знов нема, - катання по місту на велосипеді. Або плавання в Дніпрі.
Кілька тижнів життя в такому ритмі руйнують звичний світ. Цінуєш миті, рахуєш хвилини, плануєш день.
Вважається, що успішна та людина, яка із запланованих 10 пунктів на завтра виконує хоча б перші три. Зараз буває так, що виконуєш і чотири.
Виявляється, коли війна віднімає частину твого комфорту, це йде тобі в плюс.
Цікаво, що приходитиме в голову, коли в грудні світла не буде по 18 годин (це за найгіршим сценарієм)?
Віктор Борисов, журналіст
*допис з "ФБ"
Коментарі
Назвемо це позитивним мисленням.
Стрічка RSS коментарів цього запису