Один хибний крок на старті і все - вирок підписаний. Безсилля... Цим ємним словом характеризуються недолугі політичні та військові конвульсії Путіна та його кліки разом з кишеньковими радою федерації, радою безпеки, конституційним судом та іншими маргінальними спільнотами. Бандитський шабаш, що не має нічого спільного з цивілізованим сприйняттям реальності геополітики, правовими механізмами і правилами взаємовідносин суб'єктів міжнародного права. Гасла із серії "...ми наш, ми новий світ побудуємо, хто був ніким той стане всім.." (прим. десь ми вже таке чули) в сучасній конструкції міждержавних відносин 21 століття не працює. Хто був ніким, так ніким і залишиться. Питання часу і втрат, наших, болючих, кровавих, страшних, на жаль.
Як відомо, виключно порядність зародок права. А в російській владній верхівці ми спостерігаємо вперту підміну понять і сенсів. Цьому сприяє благодатне підгрунтя, яке тільки зміцніло за часів правління Путіна, а це більше 20 років безперервного перебування в режимі необмеженої влади. За це час там зростили покоління безхребетних невігласів, у яких видрисерували безумовне підкорення стадному інстинкту та сліпу віру владі і у владу. Так можна констатувати, що в Росії настільки атрофовані державні інститути, знищена система стримувань і противаг між гілками влади, адже вся влада десятки років зосереджена в одних божевільних руках, яким не відомі мораль, коректність, повага до народів і націй.
З усіх російських пропагандистських прасок ллється злоба, лють і це вже не просто пропаганда, а неприкрита ненависть в самій мерзенній її подобі.
Останні події в Дагестані, оголошення початку партизанського руху в Башкортостані - ці зародки того справжнього опору злочинному режиму поки що є виключенням. Сподіваємося, що з тліючої жарини розгориться полум'я спротиву та вільнодумства і народи, етноси, що зараз перебувають в російських тенетах, нарешті усвідомлять отриманий унікальний історичний шанс на самовизначення. Хоча Дагестан вже отримав владну подачку у вигляді звільнення від мобілізації. Поживемо побачимо, як на це відреагує гордий народ Дагестану.
Розпочати війну за лекалами другої світової? Старою військовою технікою? І при цьому не бути спроможними на військові новації.
Браваду і пропаганду хай залишать для необізнаного, не зміцнілого розуму владного плебсу. В сучасному світі ці механізми застаріли та не дієві. Що яскраво доводить театр бойових дій в Україні. За вісім тяжких, страшних, смертельних 8 місяців війни українська армія, рідні ЗСУ перехопили ініціативу, вичавлюють супостата з рідної землі. Нам є за що боротися, є що втрачати. Мотивація - один з ідеологічних стовпів перемоги. Тому у російських виродків без шансів. Кількістю гарматного м'яса сучасну війну не виграти. Путін і його посіпаки - гальмо розвитку Росії. Ця війна одвічна російська ганьба, а росіяни наші вороги довіку. З цією позицією вони до нас зайшли. Не як рівноправні сусіди, ми вже не говоримо друзі, а як ниці, підлі, нахабні вбивці, злодюги.
Ми УКРАЇНЦІ. Монолітна, сформована нація. Єдині та непохитні у прагненні волі. Не визнаємо російське ярмо, яке знову хочуть накинути на нас в дикий, нахабний, смертельний спосіб. Ну що за бісиянська росіянська нація така. Ні, прорахувалися...
Намагання знищити українську державність, незалежність і відібрати право на самовизначення призвело до наслідків, на які навіть Кремль з його пропагандистською медіа-машиною та одурманеним народцем не очікували - крах у військовій, індустріальній, технологічній, культурній, освітній, інтелектуальній сферах життя. І замість прогресу і розвитку, своїм російським васалам кремлівський вурдалака пропонує жерло війни, часткову, а по суті загальну мобілізацію, вона ж могилізація. За час правління червоноплощного недомірка виростили недієздатна покоління, що не вміє критично мислити, не має сміливості, честі та гідності. Ми вже не говоримо про здатність до емпатії, співпереживання, співчуття, вміння бути не зверхніми, а рівними серед рівних народів, націй, етносів, держав. Нам жити з таким сусідом, це факт. А зараз виховуємо по-сусідськи вогнем і мечем через власні втрати, біль, скорботу, тугу. Оці недопсевдореферендуми і 30-вересневі "договори" в колонному залі Кремля не що інше, як істеричний крок "показухи", фатальна "мильна" бульбашка імперського марнославства російської псевдовеличі. Як виявилося - король голий! Бо ж нічого спільного з юриспруденцією, правом, дипломатією, політикою та економікою ці підписані "договірні папірці" не мають. Наразі божевільня.Шоу залишимо для недалеких, а справжнім профі своє робити.
Ми не тільки з вічною ганьбою виженемо ворога з своєї землі, а й прищепимо цим повагу до себе у всього світу. У росіян ще й безумовний рефлекс виробимо - до УКРАЇНИ - зась!
І ось нам ще один цивілізаційний досвід. Треба запам'ятати декілька моментів. Коли ситуація в Москві зміниться, а вона зміниться, це неминуче. Ми повинні розуміти, що російська державна машина вирішила вбивати своїх громадян, професійну армію способом війни з УКРАЇНОЮ, а тепер ще й проведенням мобілізації для захисту ефемерних фантазій їх маразматичного лідера. А росіяни що? Замість того, щоб повстати тікають як щури з корабля-потопельника. Це маркер сутності російського менталітету. Працездатні власники російських паспортів чоловічої статі в розквіті сил ганебно тікають, осаджають пункти пропуску на кордонах інших країн, готові підписати будь-які документи. І це представники російського суспільства, у яких в голові ще залишились друзки здорового глузду. Але максимум на що вони здатні - на втечу, а не на спротив. І ця нація боягузів в своїх хворобливих мріях уявляє себе зверхніми? Зневага і ганьба - ось тепер одвічні супутники російських паспортів. У цієї орди не було і ніколи вже не буде справжньої, праведної, мотиваційної любові до Росії, як своєї Батьківщини. Тому і біжать, аж п'яти блищать.
Недолугий сценарій Кремля із загарбання території суверенної УКРАЇНИ в геополітичному вимірі є жалюгідним, нежиттєздатним відчайдушним кроком у прірву. Це розуміють всі ключові гравці світової спільноти, що формують порядок денний співіснування. Тектонічні зусилля, які докладалися не один десяток років. І не за допомогою насилля, а домовленостями, дипломатією, де сторони тримають своє слово спадково, не дивлячись на зміну політичних лідерів, урядів, королів, президентів. Яскравими прикладами такої сталості і дотримання свого слова є непохитна позиція Великої Британії, США, Канади щодо УКРАЇНИ. Великими треба бути через дії, вчинки, а не здаватися такими. Свою велич Росія розтренькала і тепер її місце в самому дальньому куті світової історії. А її ідеологічним пропагандистським потугам взагалі місце на політичному смітнику. До такого фіналу призвела череда непродуманих кроків урядування російських керманичів, наслідки яких розтяглися на десятки років, що призвело в кінцевому рахунку до несприйняття світовою спільнотою народів російського устрою життя з їх "руськім міром". І насадження насильством тут не допоможеш. Так серйозні справи не робляться. Повний провал.
Ніхто не має права зупиняти розвиток нашої держави, намагатися накинути гальмівний зашморг, а тим більше з тих підстав, що росіяни застрягли в своїх мареннях підкорення світу.
ВИБИЛА ТАКИ УКРАЇНА ЗУБИ російському ведмедю. ТЕПЕР ЗАЛИШИЛОСЯ ЗЛАМАТИ ЙОМУ ХРЕБЕТ .
З повагою до читачів.
Світлана Гречанюк-Самойлова, прикордонник з Черкащини
*допис з "Фейсбуку"
реклама
Коментарі
Кордон на замку, ключ у лапусі в кишені.
Стрічка RSS коментарів цього запису