500 днів великої війни. 500 днів від повномасштабного вторгнення...
Сьогодні я зустрічала купу визначень. А ще зустрічала коментарі, що війна уже 9-й рік триває. А я от не знаю, що вважати початком війни... Бо "тиха війна" була вже тоді, коли росія домоглася ядерного роззброєння України, коли порізали на брухт левову частину нашої авіації, коли... Та кожен такий крок, кожного крота у владних кабінетах можна вважати воєнними операціями росії проти України... І мета одна - знесилити, знекровити, знищити...
А якщо дивитися глибше в історію? Розстріл української інтелігенції. Раніше? Голодомор. Раніше? Справа "СВУ". Раніше за совок і сталінізм? російська імперія так само була безжальною і вигадливою...
А чого вартують 400 років лінгвоциду, жертвою якого я теж була, бо певний період життя розмовляла російською...
То скільки тоді триває війна? Я не можу точно сказати. Але точно знаю, що хочу нарешті Перемоги.
То чим тоді особливі ці 500 днів? "Масштабами втрат?" – скажете ви. Ні, бо під час ІІ світової совок знищив значно більше українців. Окупацією? 100% територій України були окуповані совком.
Незламністю й спротивом! Українці нарешті розправили плечі й сказали: "Досить!". Саме це стало найбільшою несподіванкою для ворога й поламало усі його плани.
Тому сьогодні я хочу просто вшанувати усіх героїв, які віддали своє життя заради нашої свободи. Висловити співчуття тим, хто став жертвою ворога. А також подякувати тим, хто продовжує воювати на передовій та захищати нашу державу. А ще сказати спасибі кожному медику, рятівникові, волонтеру - кожному, чиїм вибором було давати відсіч ворогові й робити усе можливе для Перемоги.
Сьогодні ми, Українці, стоїмо пліч-о-пліч, показуючи світу, що нація, яка вірить у свою свободу, завжди переможе!
Нехай так і буде!
Юлія Баранько, pr-фахівчиня, волонтерка
*Допис із фейсбуку