Пам'ятаю працював в залі. Захотілося мені пройти стажування у ВР , взяв приватну школу молодих політиків, взяв міні-кредит на навчання. Знання отримав, у ВР не потрапив.
Думаю блін важко без авто, треба відкладати гроші. А крім роботи основної , трохи тренував дітей. Починаю працювати охоронцем по нічних закладах тільки по вихідним. Думаю бляха, не витягну, важко. Витягнув. Але на машину таки не відклав. Особисті і т.д.
Думаю тре бізнес маленький бо бляха рівень доходу росте і формуються комфортні звички.
Починаю робити розважальний проект. Треба більше вкладу. Позичаю грошей в рідних і близьких. Беру собі 5 днів роботи вночі охронцем. В день працюю в залі, ще і треную дітей. Дохід майже такий як розраховую. Думав протримаюся місяць. Протримався так 4 ри. Почала якість роботи падати на обох зайнятостях.
Тут пропонують купити міні-бізнес, купую той щоб доробити інший, і звільнитися з охорони. Роблю, все прогорає, ростуть борги.
Таки доробляю розважальний проект.
Переїхав в гуртожиток з квартири щоб повіддавати все. Депресія.
Проект працює але тут карантин. Проект заморожується.
Борги ростуть. Думаю оце срака.
Переїзжаю на нове місце.
Міняю все йду в охорону з головою. Йдуть замовлення по різним містам. Маю основну роботу інспектора.
Трохи треную дітей і дорослих. Борги віддаються. Переїзжаю на нове місце. Закохуюся.
Тут в одному закладі культури говорю з директором щоб зробити такий самий проект, який я мав. Починаю ворошутися. Через якийсь час директора звільняють.
Беру гарне замовлення з охорони і одночасно пропонують зробити зал в одному з ВУЗів. Думаю не витягну все, витягнув. Борги гасяться. Замовлення виконується. В зал вкладаюся,але незапрацював.
Чую організм здає. Хворію за рік на ковід тричі. Один раз, перед боєм на кулачці. Їду битися хворий, але вже не заразний . Думаю не витягну. Витягнув.
Вирішую, хочу спокійного життя. Влаштовуюся в школу. Ще є трохи боргів , приймаю замовлення по охороні. Майже загасив все. При цьому всьому віддавані не відмовляю собі в одязі, звичках, їжі.
В школі працюю на мінімум, думаю відродити проекти про які говорив вище, все потихеньку. При мінімуму навіть відкладаються гроші.
Тут бац війна. Ого, що це я такий козак не піду воювати? Здоров'я своє ж відновив.
Йду в армію. Здоров'я і мотивації як в лося. Хворію на двохсторонню пневмонію, хоча думаю що в мене грип. Госпіталізують, хворію важко. Виписуюся, йду в частину. Через тиждень рецедив. Садять на гормони, поправляюся на 20 кг. Сідаю на дієту, бігати важко, дихати важко. Від того козака залишилася тінь.
Їдемо на 0-ль, кидають в саму сраку. Думаю не витягну. Витягнув....
Богу завжди видніше куди вас вести.
Григорій Чуб, черкаський історик, спортсмен, захисник України.
Допис у фейсбуці.
реклама
