Дорога родино, дорогі співвітчизники, дорогі співслуживці!
Ми всі збідніли. В день загибелі Євгена ми всі збідніли. І збідніли не тільки ми, хто безпосередньо його знав, збіднів весь наш народ, збідніла наша Україна! Євген був людиною твердої породи, людиною, яку можна було ставити за життя в приклад, людиною, яка завжди задавала тон, і яка завжди відчувала напрямок, розуміла, куди потрібно рухатися. Таких людей почасти називають пасіонаріями, ці люди ставлять свій інтерес на кілька сходинок нижче від колективних інтересів, від інтересів нації та всієї нашої Батьківщини.
Таких людей називають ригористами, тому що для них є важливою ідея служіння, ідея жертовності, ідея прийти на допомогу ближньому. Для нього поняття нації не було якоюсь книжковою абстракцією, він молодим воїнам дуже чітко пояснював що таке нація, він пояснював це категоріями родини. Він дуже любив своїх дітей, він пишався своїм сином, своєю донькою. З огляду на нашу роботу, нам часто доводилося з Євгеном їздити автівкою, він любив слухати пісню про доньку. Для нього родина – це була цінність, і він розумів, як важливо стати на захист родин кожного з вас.
Євген дійсно був людиною твердої породи. Зазвичай такі люди не гребують дуже важкою справою бути біля витоків важких починань, закладати фундамент. Якщо хтось тут не знає, я нагадаю, що Євген стояв біля витоків „Правого сектору”, Євген стояв біля витоків добровольчого руху в цілому. Тоді, в 14-му році, за участь у війні ніхто не платив добровольцям жодної копійки. Це люди, які йшли (воювати) керуючись виключно ідейними спонуканнями, нічим більше. Це люди, які не йняли страху. Це люди, які в серце своє запускали цінності вищого порядку – духовні цінності. І саме тому ворог, перервавши його земне життя, не перервав його перебування поміж нас, незримого перебування. На превеликий жаль, ми не встигли за життя сказати Євгену багато слів подяки, багато доброго. І факт його загибелі не є приводом і не є підставою не говорити йому цих речей. Говоріть йому ці речі в своєму серці, продовжуйте цей діалог, спілкуйтесь із ним умоглядно. Адже поки ви це робите, доти Євген живий, доти його справа живе, доти він перебуває поміж нас.
Важливо пам’ятати, хто зробив це. Це зробив не путін, ні хтось інший, це зробили росіяни, це зробили москалі. І я хочу вам передати дуже важливі слова, щоби ви розуміли, що наше почуття ненависті є абсолютно виправданим і абсолютно обґрунтованим. Наше почуття і обов’язок помсти не є скороминущою емоцією, яка через тиждень або через місяць десь промайне. Наша помста – це інституційна помста. Вона буде розтягнута в просторі і в часі. Так, це не поверне Євгена, але ми прийдемо, все одно, і заберемо в сто разів більше у наших ворогів. Ми це зробимо, ми прийдемо до них і заберемо. І інакшого вибору їм не залишимо.
Євген мав унікальну позитивну рису. В старовинних книгах є дуже цікава цитата, написано так – благословенний, уважний до нещасного. Євген умів відчувати людей. Це я кажу, як та людина, яка жила з ним у підвалах, в закинутих льохах, в розбомблених хатах – він умів відчувати людей. І він дуже чітко відчував, коли в людини непорядок на серці. Він благословенний, бо він був уважний до нещасного. Він живий! І нехай ворог не радіє тому, що він обірвав його земне життя. Адже існування Євгена є метафізичним, воно значно ширше, ніж це матеріальне фізичне перебування тут.
Не забувайте про Євгена! В цьому місті має бути вулиця імені Євгена Саражі! Школа, де він навчався, також має бути названа його іменем! Тут має бути меморіальна дошка!
Владо, ви не повинні забути про родину, ви повинні пам’ятати про неї, про дітей, ви повинні підтримати їхні починання, дати можливість дітям реалізуватися і продовжити життя Євгена в життєвому шляху його дітей.
Я дуже дякую родині, дуже дякую матері, батькові, дуже дякую друзям, товариству, за те що ви виплекали справжнього героя!
Євген поміж нас! Ми помстимося!
Слава нації!
Виступ військового побратима Джека, лейтенанта Дмитра Савченка на церемонії прощання
з полеглим на Донбасі другом Євгеном Саражею (Джеком) 22 лютого 2023 року
*записано і опубліковано зі сторінки О. Вівчарика
*фото авторства О. Слєпцовського
