…ішла сьогодні на роботу та й причепилася до людей,
ішла собі з метро Арсенальна туди в сторону урядового кварталу на роботу.
А там, хто з Києва, той, мабуть, знає, там на куті такий ресторанчик чи кафе, не знаю як називається, де такі зелені пуфи по траві й прямо при дорозі…
То десь близько 12 дня було. Сидять 5 здорових мужиків, всі в татуюваннях, з підстриженими бородами, ржали так, шо я в навушниках із “Nirvama“ у вухах то почула. Ок, може хто подумає, шо нормально, типу, ну сміються ну «атдихают», курять кальян, день-вівторок, 12 дня, кухлі пива…кому яке діло…в нас війна…кальян, 12 дня, вівторок, пройшла.
Пройшла майже квартал, і чула як вони ржуть…
Повернулась, підійшла, спитала, чи то вони може у відпустці, військові, ну хто зна, ну мооооже…кажуть:нєт, а что?
Кажу - нічого, може вам на фронт з‘їздити, чи шо…
А вони: «а ми пірісілєнци і вапщє какоє вам дєла»…але ж «Під час дії воєнного стану повістки до "військкоматів" можуть отримати всі громадяни України призовного віку, й внутрішньо переміщені особи також.
Про це йдеться в постанові Кабінету міністрів №1487.»
І пірісієнци також…
Я пішла, а вони ржали…війна у нас? У них, мабуть, нє. Розповіла колегам, матюкаючись.
Я не думала про то писати.
Але.
Я поверталась тією ж дорогою, ввечері, а вони там далі сиділи, тільки вже за іншим столиком і такі, як вам треба, то може хтось би пішов завтра їм вручив повісточку???
P.S. Обіймаю усіх друзів, хто захищає нашу землю і наш народ, хто їздить шукати машини для хлопців за кордон як-попало, хто збирає на дрони, хто туди-сюди під кулями, щоб розказати і показати нашу війну світові, хто береже наше небо і
кожного з нас…Хто захистить від отаких, прости Господи, д…..бів?
Жанна Чучман, українка, що в час війни приїхала до рідних Черкас з далекої Аргентини
*допис з "ФБ"
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису