Аніщенко: Як там зараз у Херсоні

Фото: фейсбук Лариси Аніщенко

Мене частенько запитують: "Ну як там в Херсоні? Як ви все це витримуєте? Обстріли артилерією, з танків, скиди, КАБи".

Скажу відверто. Це дуже важко. Але... якщо в усьому шукати позитив, то перше: я в житті ніколи так часто не дивилася на небо та не бачила його неймовірної краси у різні пори року та час доби. Зараз дивитися в небо – це питання виживання, бо дрони висять над містом майже постійно, полюючи на людей та транспорт.

Я ніколи так не прислухалася до звуків, бо зараз це питання: жити чи не жити. Випущений з того берега з танка снаряд летить приблизно 8 секунд, з артилерійської установки - 10-12 секунд. Але ж, прислухаючись до звуків, ти раптом почав чути, як шелестить вітер, цвірінькають пташки.

Я завжди вмикала, навіть бувало вдень, світло. Тепер я ціную кожну сонячну мить, бо забиті вікна, світломаскування, вечеря в пітьмі та рухи в темряві напомацки дозволили зрозуміти, яка то насолода – бачити сонце.

Ну і на підтвердження усього сказаного, додаю світлину. То вчора, якраз під час обстрілу з того берега, рахуючи вже підсвідомо 1......8-10..., я клеїла кошики для новорічних та різдвяних поробок. Закінчувала вже в пітьмі, таким захопливим був творчій процес, що не зупинитися. 

Фото: фейсбук Лариси Аніщенко

А вранці, милуючись своїми кошиками, дивилася з вікна квартири на виблискуючий на сонці Дніпро, вглядалася в небо та знов лічила 1....8-10, бо з того берега почали бити по місту...

Лариса Аніщенко, ексречниця ГУ НП Черкащини

*Допис із фейсбуку