Фото: фейсбук Лариси Аніщенко
Якими ж ми були наївними у лютому 22-го.
Ще намагалися "достукатися" до родичів, друзів, знайомих на болотах і розказати що насправді відбувається...Що "асвабадітєлі" грабують, ґвалтують, убивають. А у відповідь - або тиша, або "лішби дєті билі здарови"...
Я працювала на початку повномасштабної війни в бібліотеці, і якась "мудра" голова запропонувала - розвішувати паперових голубів миру на деревах.
А в цей час в місті вже почали "працювати" катівні, а на мирних демонстраціях херсонців фсбешники вже фіксували активних учасників руху спротиву, щоб заповнити ними ці катівні. Уже виводили з пакетами на голові колишніх АТОшників, вибивали двері правоохоронців та СБУшників, а ми намагалися заспокоїти себе, що "світова ж спільнота", ООН, Червоний хрест щось там зроблять, відреагують, допоможуть, хтось там "закриє нам небо".
Сьогодні друга річниця визволення Херсона... У підсумку - "зґвалтований", "закатований", "понівечений" але....нескорений Херсон. І заслуга в тому, що Херсон ще "дихає та живе", отих хлопців, що першими пішли на Антонівський міст, щоб не допустити ворога в місто, і майже всі там полягли, отих бійців тероборони, які намагалися зупинити ворога в Бузковому парку, ЗСУ, які звільняли та боронили і боронять наше місто зараз, і, звичайно ж ... самих херсонців.
Фото: фейсбук Лариси Аніщенко
Не зрадити місто, не зрадити Україну в умовах окупації, жити тут зараз під обстрілами - це теж героїзм. Так що зі святом вас, усі причетні до цього! Херсон - це Україна!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Директорка школи з Херсонщини не приховує свого задоволення роботою будівельників з Черкащини
Лариса Аніщенко, ексречниця ГУ НП Черкащини
*Допис із фейсбуку
реклама
