Несподіванки бувають приємні й не дуже. Останні мене просто вбивають, руйнують усі плани і, щонайменше, псують настрій.
У фіналі Євро-88 збірна Радянського Союзу грала з Нідерландами. Ми тиснули, але пропустили два нелогічні голи у свої ворота. Таке у футболі трапляється: одна команда тотально переважає іншу, але забити не може. Суперники, навпаки, легко і не докладаючи зусиль, забивають м'ячі. Той фінал зі мною переглядав племінник 12-річний Костя. Коли голландці повели 2:0, він резюмував: «Забили на дурку».
І тут раптом суддя призначає у ворота Нідерландів пенальті. До м'яча підходить Ігор Бєланов. Упевнено й легко розганяється. Я вже починаю уявляти, як ми понесемося вперед за рахунку 1:2. Але Ігор не забив. Усі плани рухнули. Голландці перемогли.
До того Бєланов завжди реалізовував 11-метрові. Особливо хвацько це робив 1986 року на чемпіонаті світу в Мексиці. Тоді, на догоду телебаченню, матчі починалися опівдні за місцевим часом. Тобто в саме пекло. Але гра Бєланова настільки вражала, що згодом Ігоря нагородили «Золотим м'ячем».
Нещодавно у 35-градусну спеку плентаюся з Тарасової гори у Канівську міськраду. Обливаюся потом. Маю розпитати місцевих чиновників, хто й чому заліпив на біл-борді біля заповідника прізвище екс-президента Віктора Ющенка. Він кілька років тому ініціював облаштування скульптурної алеї шевченкових героїв біля Тарасової гори. Про це написали на біл-борді. Однак при новій владі напис частково заклеїли.
У міськраді нікого нема.
– А вони всі на футболі. Сьогодні депутат-«регіонал» Віктор Корж проводить турнір для дітей. Грають зараз. Сам Ігор Бєланов як почесний гість приїхав.
Задовго до початку виборів «регіонали» піаряться щосили. Для цього навіть дітей змушують бігати в спеку. Я шкодую тільки про одне: чому Ігор Бєланов тепер не забив – на все це?
Юрій Стригун, журналіст «Газети по-українськи»
* передрук, авторська колонка на сайті ГПУ
реклама
