„Якщо нічого не мінятиметься, то невдовзі мешканцям треба буде запасатися відрами, аби доставляти житлово-комунальні послуги на свої поверхи”, - в отаких нерадісних тонах кілька років тому описала перспективу стану нашого житлово-комунального господарства одна з працівниць РЕУ. Було це  „до Одарича”.

 І чимало з того часу сталося: насамперед, почили „в Бозі” ті самі РЕУ, наговорено і написано купу слів про оптимізацію та підвищення ефективності управління наданням послуг з обслуговування житла, наламано списів ( і дрів, як відомо, також ) в справі  ОСББ-ізації, вартість послуг з обслуговування житла та прибудинкових територій зросла в рази, інші комунальні тарифи також не поменшали відповідно, в рази зросли доходи й тих, хто адмініструє неслабі потоки „живих” грошей від оплати „комуналки”.

 Зараз, за задумом наших обранців, мешканці міста мають переживати чергову хвилю ейфорії через появу кількох дитячих майданчиків та раціонального використання вторинних ресурсів типу плит з колишньої площі Леніна  для облаштування тротуарів.  Але якось не „включається” ейфорія. А з усього  спектру вдячних емоцій жевріє тільки щось подібне до: „Ну що ж, спасибі й на тому...”  Натомість все частіше згадується оте похмуре пророцтво досвідченої комунальщиці. А після нещодавно проголошеного Сергієм Одаричем чергового свого менеджерського кредо: „Клас керівника вимірюється його відсутністю”,    виникає цілком обґрунтована підозра, що коли, не дай Бог, згадане пророцтво справдиться, „дякувати” буде нікому.

Наприклад, зо два дні тому мені не вдалося нікому „подякувати” та бодай щось з’ясувати з приводу систематичних (принаймні раз на тиждень) несподіваних відключень електрики в нашому будинку. Не треба казати, як «любить» побутова та електронна техніка такі події.  Так от. Представник диспетчерської міських електромереж про відключення нічого не знав і запропонував спитати про те СУБ. В СУБ заявили, що «йде ревізія електрощитової», а замість відповідей на питання, з якої причини, як часто подібні роботи будуть робитися і чи не можна про те якось заздалегідь попереджати перефутболили мене до організації «Промелектробуд», яка, ніби-то, забезпечує обслуговування електромереж. 

Дзвінок до «Промелектробуду»  ясності не вніс – по всіх питаннях можливих в майбутньому відключень запропонували консультуватися в СУБ, яка «замовляє у нас електриків»… Думаю, що подібним же колом крутилися телефонними дротами питання мешканців інших під’їздів нашого будинку, які були без електрики вчора ввечері. Ну до СУБ я вже не телефонувала... Думаю, що цієї невеличкої ілюстрації „ефективності” менеджменту в житлово-комунальній галузі міста буде достатньо, щоб уважніше прочитати наведене вище впевнено-лаконічне від Одарича.  І звернутися  до знаменитої  формули „98/2” гуру менеджменту Вільяма Едварда Лемінга, який  стверджував, що 98 відсотків проблем, дефектів виробів, робіт і послуг залежить не від виконавців, а від організації управління. Або ж, щоб далеко не ходити, до тотожнього заморській премудрості вітчизняного менеджерського фольклору: „Риба гниє з голови”.

Тобто, розмови про клас керівника на прізвище Одарич, принаймні стосовно житлово-комунальної галузі Черкас (де рвуться теплотраси, руйнується колектор, продовжують зношуватись без ремонтів внутрішньобудинкові комунікації багатоповерхівок і т.п.), є безпредметними узв’язку з відсутністю цього самого класу незалежно від присутності самого ім’ярек.  Мабуть треба запасатися відрами, благо, що тротуари з „ленінських” плит мудро виложені протоптаними стежками, тобто, в разі цілком імовірної потреби, доставляти „комунальні послуги” буде трохи ближче – спасибі й на тому...

Оксана Колісник, журналіст, Черкаси

реклама