Вівчарик: Незабутній Микола Кривоніс

Цими днями родина, друзі, колеги, громадські активісти Черкащини вшанували пам’ять людини-легенди, незламного, безкомпромісного борця за незалежність України, багаторічного очільника Черкаського обласного товариства політичних в’язнів і репресованих Миколи Кривоноса.

Пан Микола – родом із Тернопільщини. Народився 1934 року в селі Мшана Зборівського району. Він – виходець із родини, де кожен був членом підпілля ОУН–УПА. За це і поплатилися свободою. Малолітній Микола був репресований разом з матір’ю на підставі наказу НКВС СРСР № 7124 від 31 березня 1944 року як член сім’ї учасника підпілля ОУН-УПА. Їх виселили на спецпоселення в Комі АРСР 14 січня 1945 року з конфіскацією майна.

Його сестру в 1948 році засудили у Львові, дали 25 років каторги. Брат і батько отримали по десять років ув’язнення.

У листопаді 1946 року Микола Кривоніс здійснив разом з мамою втечу з поселення. За це матір судили і дали десять років таборів. Звільнили достроково після смерті Сталіна.

Микола Кривоніс (зліва) під час дискусії з митрополитом Черкаським та Канівським УПЦ Московського патріархату Софронієм

У 1969 році Микола Кривоніс переїхав жити на Черкащину. Реабілітований на підставі ст. 3 Закону УРСР від 17 квітня 1991 року.

Працював на „Хімреактиві” електриком, творив на підприємстві осередок РУХу. На початку 90-х долучився до створення та розбудови УНА та УНСО на Черкащині, довгий час очолював Черкаську міську організацію УНСО. У двохтисячних роках УНА двічі висувала Миколу Кривоноса кандидатом у депутати ВР. Член проводу ОУН, член проводу Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих. Багато років очолював Черкаське обласне товариство політичних в'язнів і репресованих.

Нагороджений орденом „За заслуги” I, II, III ступенів, відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого” V ступеня, орденом „Козацька Слава” I, II ступенів, іншими високими нагородами та відзнаками.

Упокоївся 5 квітня 2022 року.

Олександр Вівчарик, журналіст

Фото автора