Нещодавно разом з групою істориків та громадських діячів ми направили Відкритого листа міському голові Сергію Одаричу з проханням виконати рішення топонімічної комісії від 10 березня й винести на сесію міської ради питання про перейменування вулиць Леніна на Свято-Макаріївську, Кірова – на Свято-Троїцьку, Енгельса на Чорновола і Рози Люксембург на Гуржіївську. Однак мене дивує позиція міської влади, в якій чітко видно небажання вирішувати це питання.
Підписання цього листа не варто розглядати як якусь компанійщину. Гадаю, це має бути постійна діяльність Черкаської міської ради, міського голови, членів міськвиконкому, а, відповідно, й топонімічної комісії. І для цього зроблено вже чимало. Ще у 2007 році ми з Михайлом Сиволапом розробили концепцію топонімічної політики, яка містить і основоположні наукові принципи, які мають бути враховані при здійсненні топонімічної політики, і додатки з конкретними пропозиціями. Головна ідея, яка підкреслюється в цій концепції, - у нас, як і в Україні в цілому, склалася парадоксальна ситуація: радянської влади вже 20 років немає, але вона, виявляється, досі живе в наших назвах. Близько 85% назв вулиць, провулків і площ нашого міста – а їх в Черкасах до 400 – не мають стосунку до Черкас узагалі. Частина названі на зразок загальних ідеологічних штампів, що мають тоталітарний характер. Приміром, у нас є вулиця Постишева – людини, яка безпосередньо здійснювала голодомор в 32-33 роках. Інша частина – загальна всесоюзна штамповка, коли від Сахаліну до Карпат давалися однакові назви, які нівелювали специфіку того чи іншого міста. Тому маємо таку спотворену картину, і очевидно, що топонімічна політика має бути спрямована на те, щоб це виправити. Я не кажу, що маємо відразу поміняти 85% назв. Але з іншого боку, повинні робитися реальні кроки. Один з них – відновити історичні назви. Рішенням топонімічної комісії їх затверджено 22. Це ті унікальні черкаські назви, які були лише в нашому місті, жодне інше їх не мало. Адже нині - чи можемо ми назвати хоча б одну таку вулицю, за якою пізнавалися б Черкаси? Коли ми кажемо Хрещатик, відразу виникають асоціації з Києвом. Кажемо Арбат – знаємо, що це Москва. В Черкасах таких назв немає, тому треба повернути хоча б ті 22. І це б могло стати певною мірою навіть символом Черкас. Скажімо, колись у нас була Верхня Горова вулиця. Це єдина в Україні вулиця, яка мала таку назву. Сама назва – досить давня – ще з XV чи XVI століття. Цю вулицю можна було б презентувати туристам, нині ж вона носить ім’я Фрунзе, який не мав узагалі безпосереднього стосунку до Черкас.
По-друге, треба прибрати тоталітарні назви, яких у нас десь 70. Переважно, це прізвища діячів комуністичної партії, більшовицького руху, які навіть не були ніколи в Черкасах або ж узагалі діяли на шкоду Україні. Той же Постишев, Котовський – знищували українське селянство й розстрілювали людей, які боролися за незалежність.
Є також у нас частина вулиць, названа іменами діячів культури, мистецтва. І при цьому, більшість із них – російські діячі. Тому тут також треба працювати, щоб не було таких диспропорцій. Ніхто не заперечує проти того, щоб у нас були вулиці Пушкіна, Толстого. Однак так би мовити «російська» частина не має переважати українську.
Стосовно конкретних пропозицій, які ми просили винести на сесію, то ці питання піднімалися ще 15 років тому. Гадаю, ніхто не буде заперечувати, що така постать, як В’ячеслав Чорновіл, заслуговує на увіковічення. Таку пропозицію виносили громадські діячі ще відразу після його смерті. Однак вона не знайшла підтримки. Щодо Свято-Макаріївської та Свято-Троїцької вулиці, то це прохання двох найбільших релігійних конфесій. Адже дивно, що в нашому місті православний храм розташований на вулиці, яка носить ім’я людини, котра проводила атеїстичну політику, спрямовану на знищення церкви…
Віталій Масненко, доктор історичних наук, професор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького
Двом десяткам черкаських вулиць історик пропонує повернути давні, унікальні назви. Зокрема, колись вони називались так:
Вербовецького – Монастирська,
Горького – Зелена;
Добровольського – Сінна;
Ільїна – Надпільна;
Калініна – Нижня Горова;
Котовського – Білозірська;
Мечникова – Горова;
Орджонікідзе – Заводська;
Островського – Старособорний узвіз;
Піонерська – Митницька;
Рози Люксембург – Гуржіївська;
Сєдова – Новопречистенська;
Толстого – Гетьманська;
Фрунзе – Верхня Горова;
пров. Бєлінського – Кузубівський;
пров. Герцена – Хижняківський;
пров. Дзержинського – Білоцерківський узвіз;
пров. Енгельса – Клименківський;
пров. Краснодонський – Хижняківський;
пров. Чкалова – Гордіїв;
пров. Юнацький – Заячий спуск;
пров. Дачний – Цуперів.
реклама
Коментарі
Щодо пров.Калова - це, очевидно, описка: Чкалова.
4) А Ви знаєте, що у Черкасах і досі є провулок Павлика Морозова, очевидно, він і досі має бути зразком для нашої молоді?
2) Юрію: Ви, мабуть, неуважно читали статтю, там не йдеться про тотальне перейменування усіх радянських назв вулиць, хоч і варто б, а про повернення старовинних назв. А таких, які можна повернути, у Черкасах лише 22, близько 5% від усіх назв. Якщо Вам так подобається Толстой - будь-ласка, є нові вулиці. Між іншим, у києві так і робили, вертали історичні назви незважаючи на імена, а потім достойні поновлення давали новим вулицям.
На 100% пiдтримую! Не треба тотально все мiняти, це дуже великi витрати. Краще повернути пiльги чорнобильцям, iнвалiдам, сиротам, тощо. Покращити життя реально мешканцiв, щоб вони це вiдчули. А не займатися тотальним перейменуванням !
Не знаю, кому як, а мені бридко ходити по вулицям лєніних-люксембургів-енгельсів.
Хто такий Енгєльс? Ваш родич Енгельс?
Стрічка RSS коментарів цього запису