Батько багато знімав у Прохорівці (Канівського району). Любив робити це в експедиціях, бо тоді цензори менше втручалися. На кіностудії Довженка кожні 5 хвилин хтось заходив і бачив, що діється, які репліки говорять герої. Щодня він мусив звітувати редактору, який по суті був цензором. Лише після перегляду давали дозвіл на продовження. В експедиціях такого контролю не було.
Третину стрічки "Молитва за гетьмана Мазепу" знімали у Прохорівці. Коли в село приїжджає знімальна група, то економічне, духовне та еротичне життя пожвавлюється. Цигарки дорожчають вдвічі. Майже всі тамтешні жителі були задіяні в масовці. Тим, хто був козаками, голили голови, лишали тільки оселедці. Коли зйомки закінчувалися, місцеві плакали. А потім у селі зазвичай починався бебі-бум.
Еротичні епізоди батько любив робити біля старого дуба в Прохорівці. Поряд стоїть дуб Шевченка й сосна Гоголя. Біля Шевченкового дуба знімали капище в "Легенді про княгиню Ольгу".
Батька в Прохорівці сприймали своїм. Якось у перерві між зйомками "Легенди про княгиню Ольгу" вони з мамою заїхали пообідати в кафе "Українські страви". За сусіднім столиком місцеві пили горілку. Один киває на батька й запитує: "А хто цей чоловік?" Інший відказує: "Та це ж наш місцевий кінорежисер".
У хуторі поблизу Кам'янця-Подільського знімали "Солом'яні дзвони". Там був кадр, коли головна героїня, яку грала моя мама Людмила Пилипівна, розтоплює в хаті піч. Кінематографічно треба було показати, що в хаті дуже холодно. Батько знайшов цікаве рішення: перед тим, як закласти дрова у піч, вона витягує звідти за хвіст мерзлу мишу й викидає на вулицю. За день до зйомок художнику Олександру Даниленку дали завдання — знайти мерзлу мишу. Треба було самому впіймати, бо мишоловка її розчавила б… Потім Даниленко розповів, що ловив мишу по сільських хатах. Двічі його в'язали й хотіли забрати в психіатричну лікарню.
Батько народився 9 травня 1936 року в Черкасах. Після війни дід улаштувався на завод із виробництва скловати в Москву. Хотів дати дітям хорошу освіту. Після закінчення школи батько вступив у Всесоюзний державний інститут кінематографії на операторський факультет.
1966 року зняв фільм "Криниця для спраглих" за сценарієм Івана Драча. Фільм був заборонений на 22 роки ЦК Компартії України. Стрічку "Вечір на Івана Купала" зняли з екранів рішенням міністра культури СРСР. Фільм реабілітували за 18 років.
"Молитву за гетьмана Мазепу" батько зняв 2002-го. Йшов до цього 30 років. Перший варіант сценарію написав 1970-го й поніс до тодішнього секретаря ЦК КПУ з ідеології Маланчука. Той сказав: "Якщо Іллєнко не хоче, аби із ним сталося те, що з Мазепою, то нехай цей сценарій закопає в себе на городі".
1974 року купив хату-мазанку в селі Прохорівка Канівського району Черкаської області. Наприкінці 1990-х почав її розбудовувати. За кілька років до смерті звів тут двоповерховий будинок. Все робив сам, лише раз наймав робітників — перекрити дах.
У п'ятому класі я відмовився вчити вірш Михайла Ісаковського про Леніна. Сказав учительці: "Цей вірш пропагує культ особистості". Вона одразу ж подзвонила батькові. Він їй відповів: "Мій син правильно сказав. Я думаю так само".
Пилип Іллєнко, син режисера Юрія Іллєнка, засновник і директор фірми "Іллєнко Фільм"
(уривки з інтерв’ю «Газеті по-українськи»).
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису