– Я – така завзята, така щаслива українка. Я люблю свої Черкаси, люблю свою країну, люблю людей. По життю намагаюся бути корисною, потрібною і справжньою. У минулому була педагогом. 37 років викладала у старших класах математику. На викладацькій ниві весь час намагалася прививати школярам найкращі людські цінності та якості. 22 роки вела пошукову роботу. Ми розшукали 239 ветеранів 17 гвардійського мінометного полку, які визволяли Черкаси. На честь тих, кого знайшли, на вулиці Конєва посадили яблуневий сад. А ще колись я відновлювала парк 50-річчя: обрізала дерева, виносила гілля. Можливо, саме тому я знаю, що він для нас значить. Нині відвідую громадську організацію «Жіночий центр». Там я організовую українські вечорниці, співаю українські пісні, читаю вірші. Дуже люблю українське слово. Пишу вірші, видала уже дві збірки. Вважаю себе патріоткою. Знаєте, це така річ, яку не купують, не роблять. Патріотизм разом з генетикою передається. Він зароджується в тобі. Патріоти серцем живуть і готові віддати все за свою Батьківщину. У мене батьки такі були, я така, і діти, і внуки мої такі. Я одягаю вишиванку на всі свята. І якщо я кличу знайомих на гостину, то прошу всіх приходити в українських строях. Як я оцінюю рівень патріотизму у Черкасах? Думаю, що черкащани – патріоти. У спілкуванні між собою вони можуть сказати, що те і те не так. А от коли хтось збоку скаже, що наші Черкаси не такі, то кожен стане на захист.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису