Канів насамперед відомий Тарасовою горою. Туди традиційно їздять покладати квіти на Тарасові дні у березні, а іноземних туристів возять до Тарасової могили з весни і до осені. Я ж хочу запропонувати гайнути в протилежну сторону і побачити інше визначне місце Канева та відчути його своєрідну технологічну красу. Мова йде про Канівську ГЕС, яка діє з 1972 року.

Вибравши погожий день сідаємо на рейсовий автобус до Канева, що відправляється від АС-2 по вул. Крупської із зупинкою на магазині «Лісовий», або на маршрутку, що щогодини відправляється від Статуправління по вул. О.Дашкевича. Прибувши до Канева йдемо оглянути новий автовокзал, який по сумісництву ще має багаторівневий причал для катерів та теплоходів. З нього вже видніється мета нашої подорожі.

Далі прямо вздовж берега крокуємо до ГЕС. На підході буде виднітись будівля чудернацької форми, яка є своєрідним орієнтиром.

Доходимо до стіни, яка вкрита деінде графіті. Деякі з них досить таки художні. Звертаємо наліво та піднімаємось металевими сходами. Їхня покрученість нагадує сходи до Тарасової гори.

Піднявшись сходами можемо насолодитись краєвидом, що відкривається з мосту. Далі йдемо в сторону адміністративних будівель, проходячи повз закриту зону.

Діставшись кінця стіни переходимо наліво – перед нами відкривається водосховище, протилежний берег видніється десь на горизонті. Мініатюрне море. Сильний вітер на березі. Однак це ще не все – пройшовши декількасот метрів прямо та вправо можна дійти до затишного лиману.

Тут буде доречним влаштування пікніку (не забуваємо за собою прибрати сміття!). Підкріпившись, вертаємось тим же маршрутом назад до автостанції.

Бажаю всім приємної подорожі цим нетрадиційним маршрутом  та незабутніх вражень!

Всі фотографії авторські, зроблені в різні пори року та в різні роки, з 2006 по 2011.

реклама