На Черкащині 132 людини лікують туберкульоз стаціонарно та ще близько двохсот в амбулаторних умовах. Із початку війни за допомогою звернулися й одинадцять переселенців, розповів головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру Мирон Олійник, пише Суспільне.
За словами лікаря, нині кількість хворих зростає. Загалом установа розрахована на 220 ліжкомісць.
Вперше за півтора місяця до диспансеру на огляд приїхала пані Дар’я: у неї рецидив туберкульозу. Нині лікується вдома, хоча, повинна їздити до лікарні раз на два тижні.
"Нам повинні робити кардіограму, брати кров і брати мокроту для аналізу. Я захворіла у 2020 році. Мене вилікували, а потім у мене стався рецидив. Вже виявили паличку, тож зараз її убивають", - розповіла пацієнтка.
За її словами, потім можна лікуватися вдома амбулаторно.
"Донька менша в мене проходила профілактику і обстеження повне. Нас виписали. Потім наступного дня розпочалася війна і ми не зробили КТ, а це обов’язково. Тобто, ми не пройшли обстеження цілком. Зараз невеликі складності є з тим, щоб отримувати препарати в лікарні. Я живу в селі за 40 кілометрів від Черкас. Транспорту немає для того, щоб добратися. Слава Богу, що є соціальний працівник, він допомагає, він привозить ліки".
На лікуванні в диспансері вісім місяців перебуває пані Оксана. У неї вперше хворобу виявили у 2016-му році. Нині захворювання повернулося у складнішій формі, тому жінка має постійно бути під наглядом лікарів.
"Я отримую таблетки і двічі на день крапельниці. Що стосується лікування, саме прямого лікування туберкульозу, то це не змінилося. Але якщо раніше були у лікарні препарати там сердечні, бо буває таке, що треба. Дуже важкі препарати ми приймаємо. Там якісь знеболювальні, ноги дуже болять – то зараз, на жаль їх немає. Маємо своїм коштом купувати. Іноді навіть в оцій аптеці у нас в лікарні їх немає, потрібно просити когось в Черкасах купляли.
Щодня до медзакладу звертаються до 15 пацієнтів. У диспансері перебувають особи із середніми та важкими формами хвороби, розповіла завідувачка амбулаторно-поліклінічного відділення Алла Кондратьєва.
"На стаціонарне лікування ми беремо обов’язково тих, хто виділяє бацилу туберкульозу. Також пацієнтів, які за загальним станом в дуже важкому стані. Перші місяці цього року, коли ще не було війни, але через карантин не добиралися до нас пацієнти. Тоді дуже багато було занедбаних форм туберкульозу", – розповіла лікарка.
За словами медикині, до закладу приїздять пацієнти з ближніх районів. У дальніх районах є міжрайонні фтизіатри, які передають на обстеження до закладу, або уводять у реєстр самостійно. Таким пацієнтам ліки завозять.
"Якщо раніше по стандартах ми мали право видавати лише на два тижні ліки, то зараз змінився підхід. Нині можна на більш довготривалий час це робити, то ми доставляємо для пацієнтів ліки на місяць", – пояснила Алла Кондратьєва.
Супроводом хворих до лікарні займаються і соціальні працівники благодійної організації "100% життя Черкаси", розповів його менеджер Андрій Стрижук.
"Пацієнти потребують більшої допомоги, а саме: у них відсутні кошти на транспортування і здачу аналізів. У людей погіршилося харчування, тому що втрачають роботу через військові дії. Тому наша організація своєчасно реагує на такі випадки, ставиться до кожного пацієнта з окремими потребами. Окремо надаємо продуктові сертифікати для покращення їхнього харчування", – пояснив Андрій Стрижук.
Туберкульозний диспансер працює та надає всі послуги, як і до війни, каже головний лікар Мирон Олійник. Та нині і працівники закладу, і пацієнти не завжди можуть вчасно доїжджати до лікарні через зменшення кількості маршруток.
"Вони не їздять у цю сторону, бо бояться. Людям складно добиратися. Я доставляю своїх людей до диспансеру і назад. Ми повинні робити тепер скорочені дні, тому що десь потрібно розрахувати те, що блокпости стоять, що люди несвоєчасно добираються", – пояснив головний лікар.
За його словами, у закладі з медикаментами проблем немає.
реклама
