Сьогодні у Черкаському обласному наркодиспансері побільшало пацієнтів. Через повномасштабне вторгнення росії в Україну деякі пацієнти з охоплених війною регіонів України переїхали на Черкащину. У наркодиспансері вони отримують замісну терапію, проте ліків у закладі все меншає.
Про це розповіла завідувачка диспансерного відділення Ганна Гречана.
– Спершу нам надходили препарати з-за кордону, потім стали наші заводи виробляти. Замісна терапія, це коли пацієнт отримує ліки, після яких у нього вже немає такого великого бажання приймати наркотики і здоров’я пацієнта поліпшується. Водночас при тій кількості ліків, що маємо з розрахунку на наявну кількість пацієнтів, лікування може вистачити до жовтня. Адже заводи ,які робили ліки, розміщені на сході і півдні України і маємо тепер проблему з поставками. Можливо доведеться зменшувати дозу лікування. Але є сподівання, що питання вирішиться, можливо допоможуть західні партнери, – сказала Ганна Гречана.
Як правило, пацієнти установи мають подвійний чи потрійний діагноз. Це і наркозалежність, і ВІЛ-позитивні, і туберкульоз. Щоправда, якщо раніше ВІЛ-інфіковані отримували терапію в наркодиспансері, то зараз в центрі СНІДУ, або при поліклініках, де є кабінети довіри.
– Якщо приїздять переселенці і вони вже на замісній терапії, то мають мати лист призначення і ми їх, звісно, беремо на лікування, – зазначає Ганна Гречана.
Телефони обласного наркодиспансеру 647545 (приймальня) та 647543 (завідуюча диспансерним відділенням).
Також категорійні громадяни можуть звертатися за наданням юридичної консультації до Черкаського правозахисного центру. Як зазначає керівник центру Тарас Щербатюк, до їх центру постійно звертаються такі категорії громадян. Як приклад він навів звернення, коли переселенка отримала консультацію щодо своїх прав, бо з ВІЛ-статусом її не хотіли брати на роботу. Консультація була надана. Адже слід розуміти, що попри певні незручності в житті, не можуть бути обмежені права тих чи інших категорій громадян.
Надання юридичної консультації: 0963901656.
Назарій Вівчарик
Коментарі
Ми можемо скільки завгодно говорити про "нехай". Але реальність така, що якщо ми не будемо "роздавати наркотики за наші гроші", то все буде як раніше: наркопритони, шприци на дитячих майданчиках, крадіжки заради ширки. Вибір у суспільства невеликий: або споживання речовин наркозалежними контролюється, або не контролюється.
Стрічка RSS коментарів цього запису