Дар’я Каранда з Ізюма Харківської області кожен день записувала відео, аби показати, що пережила з рідними у черговий день війни. Вона розповіла, що коли зруйнували їхній будинок, вони вирішили тікати у безпечне місце.
Про це інформує Суспільне.
Перший день війни вісімнадцятирічна Дар’я зустріла в Харкові. Там вона була на навчанні:
«Наш гуртожиток уцілів, але поруч з ним були кав’ярні, заклади, магазини – вони пошкоджені, тобто зруйновані. І я дуже хвилювалася за свій гуртожиток, бо там моя кімната і скільки спогадів. Я навіть коли приїхала 24 лютого до Ізюма, мене зустрів дідусь на автовокзалі, і я казала: я не вірю, я не вірю, що це почалося, це не справді».
Дівчина показала фото, як жили з рідними у підвалі тиждень.
«Ми його разом з нашими родичами облаштували: зробили пічку, накидали таких ковдр, матраців теплих. У підвалі ми готували їжу, навіть мультиварка тут стояла. Коли світло вимкнули, ми запалювали свічки та намагалися грітися буржуйкою», — сказала Дар'я.
Дівчина розповіла, що тоді почала вести і відеощоденник війни:
«Я записувала відео на згадку тим людям, які, якщо зі мною щось станеться дуже погане, знайдуть мій телефон та будуть пам’ятати, що була така дівчина».
Та коли зруйнували їхній будинок, вирішили тікати в безпечне місце. До Черкас переїхали в середині березня.
«Були обстріли: потрапили в газопровід і вимкнули нам світло, газ. Зараз на 80 відсотків Ізюм майже зруйнований залишився, який живе у квартирі у центрі міста, а бабуся поїхала», — розповіла Дар'я.
Нині дівчина продовжує навчання дистанційно, хоча найбільша мрія — повернутися до аудиторії і друзів. Аби відволіктися від думок, дівчина полюбляє прогулюватися біля лісу. Та повітряна тривога лякає її і досі.
«Коли ми у Черкасах чули тривоги, то аж руки тряслись і я згадувала про всі події. Зараз я почала трішки заспокоюватися і тепер прогулююсь кожного дня біля лісу, бо де я жила біля приватного будинку, в мене також був ліс і річка».
Як розповіла Дар'я, вона щодня очікує на перемогу аби повернутися до свого рідного будинку.
реклама
