Смілянка Таміла вже тривалий час живе в Одесі. У Смілі жили її батьки, згодом лишився лише літній тато. Зрештою, чоловік осліп і за спільною згодою Таміла поселила його в березні цього року до приватного пансіонату в Черкасах. Та цими днями він помер.
фото ілюстративне
Коли Таміла приїхала до Сміли, то виявилося, що в хаті, в якій вона виросла, в якій жили її батьки, квартирують дев’ять військових. Вони теж здивувалися її приїзду і повідомили, що їх сюди поселили, бо хата, мовляв, порожня. Не те, щоб Таміла мала щось проти них, її здивувало і обурило, що ні батька, ні її ніхто до відома про це не поставив.
– Розумієте, у мене горе, я не знаю, за що хапатися, приїхала додому, а мені у ньому немає місця, – розповідає вона. – Я залишила була ключі від хати старшій по вулиці, запропонувала, якщо буде потреба, хай у неї заселять тимчасово родину переселенців. Не за гроші, лише б платили комунальні послуги. Хоча там і платити ще не було за що, адже тато був учасником бойових дій, мав пільги. Там за газ величезна переплата. А води в хаті нема, вона своя, з колодязя. Може через те, що воду треба набирати, дві сім’ї, які зі мною зв’язувалися, так і не заселилися. А про військових мені ніхто, нічого не повідомляв і не просив про поселення.
Таміла викликала поліцію, адже в хаті все було шкереберть: занавісок на вікнах вона не побачила, постільної білизни теж, сервіз, який так любила її мама, знайшла на городі. А от з речей батька виявила лише піджак. Штани і туфлі довелося терміново купувати.
– Для мене ця ситуація дика, – ділиться наболілим Таміла. – Я планувала занести тата, як і годиться, до хати, щоб із ним могли попрощатися сусіди. Але куди заносити, коли там живуть чужі люди, меблі порозсовано, занесено звідкись якийсь старий диван. Тож мені самій довелося ночувати в готелі. Коли я викликала поліцію, прийшла несподівано і старша по вулиці, хоч до того, дізнавшись, що я їду, слухавки не брала. Прийшла і голова квартального комітету, яку я не знаю, до того ніколи не бачила і ніяких документів вона мені не показала. Вони мене у моїй хаті, коли я в горі, почали соромити, казати, що я сама на все погодилася. Але ж я чітко давала дозвіл на проживання сім’ї переселенців. Про військових я не говорила і не знала нічого. Хай би вже їх було двоє-троє, але ж не дев’ять...
Та на цьому її поневіряння не закінчилися. Коли Таміла привезла батька просто з Черкас на Гречківське кладовище, щоби поховати біля матері, виявилося, що могила для нього не викопана. Хоч усе було заздалегідь узгоджено. Тож їй з родиною довелося ще годину чекати, поки могилу викопають.
– Я б ніколи не подумала, що у нас таке можливе, – скаржилася Таміла. – Не здивувалася б подібній ситуації в росії. Але ж ми боремося, щоб не бути нею. І от у моїй рідній Смілі мене так зневажили і образили у важкий для мене час. Не побажала б такого і ворогові. Я не знаю, з яких мотивів мене не поставили до відома про заселення в хату людей, чи мав з цього хтось якийсь зиск, але все це неправильно. Якщо не знаєш, як діяти, дій по закону. Ще раз наголошу, коли військових заселяли, був живий тато, і я, Богу дякувати, жива. Тож буду добиватися справедливості. Не можна беззаконня прикривати воєнним часом.
Наталія Терехова, голова кварткому мікрорайону Гречківки зауважує, що в мікрорайоні Сміли, що зветься Гречківка, де, власне, і знаходиться хата скаржника, є багато пустих будинків. І вона з ініціативною групою робила перепис цих будинків, обдзвонила господарів, у ряді будинків прибрали чагарники. Була прибрана територія і в дворі будинку Таміли.
– Якщо господарі дають ключі, ми селимо туди бажаючих. І в нас бажаючих багато, на маленьку Гречківку близько 100 родин. У нашому квартальному комітету кожен виконує свою роботу, має свої обов’язки. Таміла лишила ключі подрузі, сказала, що будинок можна використовувати для переселенців. Власниця лишила кошти і в будинку прибрала клінінгова фірма. Будинок дивилися декілька родин переселенців, але не згодилися жити, бо він великий і там поламаний котел. Тобто обігріти його було б важко. Потім мені зателефонувала Ірина Олександрівна, яка в міськраді займається питанням поселення. І повідомила, що в Смілу приїхав медичний батальйон і їх треба негайно поселити на три тижні. Ми прийшли до сусідів, взяли ключ, відкрили і поселили. Дійсно, про те, що поселять військових, а не переселенців, Тамілі не повідомили, – зазначила Наталія Терехова.
Терехова відкидає звинувачення скаржниці, нібито хтось проникав в її будинок, адже Таміла давала дозвіл (хоч і лише усний) на проживання людей. Щодо перенесення деяких речей з будинку, то Наталія Терехова припускає, що це могла зробити клінінгова компанія, яка ще раніше прибирала в будинку.
– Власниця поскаржилась на те, що зникли речі тоді, коли ще і не дивилась, є ці речі, чи ні. Я впевнена, що всі вони є, тільки треба уважно подивитись. Коли поліція складала протокол, поліцейські так і сказали Тамілі. І дійсно, коли вона почала шукати, речі знайшлись, а якщо пошукати краще, то вона знайде і те, про що навіть і не здогадувалась. На клінінгову компанію я можу поскаржитись, що вони щось взяли, можливо просто положили так, що хазяйка не все побачила. І не думаю, що прибиральники на щось би поклали око. Все що треба було військовим, ми і сусіди принесли і залишили, – каже пані Наталія.
У обласному військкоматі пояснили – територіальний центр комплектування - це орган, що комплектує підрозділи Сил оборони України. І не здійснює контроль щодо переміщення, розміщення на території області підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань. Будь - які розміщення військових погоджує ОТГ.
Тож ми звернулися за коментарем до міського голови Сміли Сергія Ананка. Він зауважив, що сам лиш дізнався учора за таку прикру ситуацію.
"Влада нікого не заселяла, заселила голова квартального комітету, сьогодні зустріч даної особи з моїм заступником, будемо розбиратися", - зазначив міський голова Сміли.
Як повідомили в прес-службі обласного управління поліції, відомості за даним фактом внесені до єдиного обліку і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. Зараз поліцією Сміли проводиться повна перевірка та встановлюються усі обставини.
реклама
