У Черкаській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка пройшло чергове заняття розмовного клубу української мови для внутрішньо переміщених осіб у межах проєкту «Єдині» від Ініціативи «Навчай українською».
Модераторка проєкту – кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри дошкільної освіти та професійного розвитку педагогів КНЗ "Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічни працівників Черкаської обласної ради" Людмила Олександрівна Ющенко.
− Про ініціативу «Навчай українською» та проєкт «Єдині» дізналась із соцмереж ще минулого року. Коли організатори анонсували навчальну програму для модераторів-волонтерів розмовних клубів, залюбки долучилася. Розуміла, що й у Черкасах може бути така спільнота. Нині в нашому місті, як і в багатьох інших, стартує вже дев᾿ятий безоплатний курс (кожен триває 28 днів) для тих, хто хоче підвищити рівень своєї українськомовної практики. Кількість учасників клубу постійно зростає, це черкасці і внутрішньо переміщені особи, молодь, зокрема студенти, і люди поважного віку. Усі вони свідомо й зацікавлено відвідують мовні тренінги. Приміром, до таких занять долучився таксист, який раніше спілкувався російською і суржиком, а тепер вважає, що говорити українською для нього принципово. Є в нашому клубі переселенці з Донеччини, Луганщини, Харківщини. Дехто з них налаштований на тривалу співпрацю з нами, а хтось повернувся додому і, вірю, уже там продовжить цю справу. Між іншим, хвиля розмовних клубів «Єдині» шириться не лише містами нашої держави, а й інших країн. Тож принагідно запрошую всіх охочих – каже пані Ющенко.
Людмила Олександрівна зазначає, що завдання модератора: створити дружню атмосферу, де учасники спілкуються між собою упевнено, легко й без бар᾿єрів. Відтак у клубі діє правило: якщо й виправляти співрозмовника, то досить толерантно, тож помилятися ніхто не боїться. Більше того, наприкінці занять всі намагаються пригадати помилки, які помітили, але без персоналій.
Зареєструватися на дев᾿ятий курс проєкту «Єдині»: https://yedyni.org/?fbclid=IwAR2DLDbmq4ZAJeF8Zs3FvKARiLZSgmuC_srXgs2n3ux9aPgt6_uCuntx-QA
Серед учасників клубу Світлана Коміссарова, яка колись жила на Донеччині. Нині мешкає в Черкасах. І вже вважає себе черкащанкою.
– Ще у 2014 році я виїхала з Донеччини до Львова. Одні родичі поїхали до Києва, а хтось у Черкаси, бо тут в когось з друзів чи родичів на причалі був будиночок. І мої родичі приїхали пересидіти. Тоді всі так думали. Згодом і ми приїхали вже до Черкас. Місто нам сподобалося. Ніколи раніше я не бувала в Черкасах. Але чимось місто нас зачепило. Побувавши в Донецьку, Львові, в Черкасах, я зрозуміла, що в кожного з нас своя ментальність. У 2020 році купила тут житло і фактично вважаю себе черкащанкою, – каже пані Світлана.
Світлана Коміссарова зазначає, що перші спроби перейти на українську і краще спілкуватися державною мовою були в неї у Львові, але тоді це було не так вмотивовано.
Врешті, у Черкасах після широкомасштабного вторгнення вона пішла на курси, щоб порвати з усім, що пов’язано з країною-агресором.
– Все, що пов’язано з тією країною, яка на нас напала, викликає у мене огиду. А мова – це перша ознака патріотизму. Тому я, побачивши оголошення, пішла вчити мову. Спершу було важко. І оця фраза популярна, мовляв, не буду говорити українською, щоб не говорити неправильно, вже краще говоритиму російською, щоб не "коверкати" рідну мову, це неправильно. Це розповсюджена помилка. Слід відразу викидати російську з голови і говорити так, як вам говориться. І далі піде! Щоб тренуватися, я час від часу читаю вголос. У побуті я майже повністю перейшла на українську мову. Єдине – в роботі є ряд професійних термінів, словникових зворотів, до яких я, на жаль, звикла, тому там можу більше вживати російську мову. Але вже удома лиш українська, – каже пані Світлана.
Назарій ВІВЧАРИК
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису