Цьогоріч вперше за багато років не вручатимуть Літературну премію Василя Симоненка. Про це повідомляє видання "Укрінформ" з посиланням на голову Черкаської обласної організації Спілки письменників України Володимира Поліщука.
"У зв’язку з воєнним станом фінансування підтримки діяльності творчих спілок, зокрема і книговидання, торік не було. Так само й бюджетного забезпечення Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка 2022 року, — зазначив Поліщук. — Цього року премію поставили на паузу. Сподіваюся, що наступного року її таки вручать".
Сім‘я Василя Симоненка запропонувала власні кошти на премію, але її просто скасували.
"В березні 2022 року була як завжди вручена державна премія ім. Шевченка (в розмірі 397 тис. грн.). Кілька місяців по тому моя сім‘я дізналась, що державна премія ім. Симоненка (в розмірі 15 тис. грн.) була скасована. Ми з мамою вирішили, що виплатимо премію з власних коштів і повідомили про це черкаській обласній адміністрації через гарячу урядову лінію. Запит було прийнято - 2 рази. Премія так і не відбулася. Звісно всі Верховні Ради, Комітети культури і т.ін. попостили дідові вірші в день його народження, а на всі мої коменти під їхніми постами про те, коли ж буде вручена премія - знову відписки: треба вияснити…скоріше всього причина в війні..
Так в чому, справді, причина? В бюджеті 397 тис знайшлись, а 15 вже ні? Добре, беріть в нас! Я назбирала на кілька машин для хлопців на нулі, мобільних бань, купу бронежилетів, медикаментів, тепловізорів, приладів нічного бачення, рацій і все таке по потребам для дит. лікарень, пологових будинків, волонтерських центрів - назбираю і на премію. Так ні ж, навіщо брати, тоді ж треба щось робити; простіше не робити нічого, а написати, що війна..
Якби уродовцям хотілось виконувати свої обов‘язки, можна було оголосити, що премія відбудеться цього року без винагороди і подивитись, чи поети відгуктуться. Думаю «так», бо всі розуміють війну, бюджет і престиж премії. Але ж «обов‘язки» для держслужбовців, мабуть, занадто нудне слово, щоб ним керуватись. І тепер дуже емоційне до українських держслужбовців: «Ви, байстрюки катів осатанілих», я знаю, що війна, і я щось з цим щодня роблю! А крім того, я виконую свої обов’язки - і цим теж щодня я додаю до перемоги чим можу, звідки я є! А що робите ви? Знову нічого. Поезію Симоненка запостили - галочку з патріотизму поставили", - пише онука Василя
Симоненка Мирослава з-за океану.
реклама
Коментарі
Це видатний прекрасний український поет-шістдесятник, якого закатували мєнти.
А ти хто таке, примаро?
На скільки ж потрібно бути лінивими, і війна тут ні до чого... Значить попри війну магазини працюють, лікарні працюють, пошта працює, всі сервіси є, а чиновники де?
Скажи чесно - чиновних дуп тобі не вистачає!
Стрічка RSS коментарів цього запису