Ветерани Афганістану підтримали Валентину Жуковську

Вже кілька років біля Пам’ятника афганцям у Черкасах не можуть добудувати церкву. Чотири з них настоятель Свято-Стрітенської церкви УПЦ отець Володимир Нікітенко править у вагончику. Каже: сюди можуть одночасно зайти всього 15 чоловік, тож інколи не вміщаються й усі охочі послухати службу Божу. Два роки тому тут розпочалося будівництво церкви-музею – меморіального комплексу воїнів-інтернаціоналістів. Але через брак фінансування Спілка ветеранів Афганістану досі не може довести справу до кінця. Посприяти в добудові каплиці узялася почесний президент ПАТ «Азот» Валентина Жуковська. 23 жовтня вона підписала меморандум про співпрацю з представниками афганських спілок, інформує прес-служба Валентини Жуковської.

– Призначення цього меморіального комплексу – зберегти пам’ять про афганців, – каже голова обласної Спілки ветеранів Афганістану Олександр Рибченко. – Тут буде і церква, і музей, де зібрано матеріали про тих 102 черкащан, котрі не повернулися з війни.

Загалом у цій війні взяло участь понад 7 тис. жителів області. Нині на Черкащині проживає близько 6 тис. ветеранів Афганістану. Серед них і Михайло Пінчук.

Він потрапив на війну будучи старшим лейтенантом, у 1987 році. А повернувся аж із виводом військ з Афганістану.

– Коли воюєш, то не відчуваєш страху. Страх приходить уже потім, коли ти вдома, – згадує чоловік. Каже: каплиця біля пам’ятника дуже потрібна, бо кожна родина афганців будь-яке свято, навіть сімейне, відзначає з покладання квітів до пам’ятника.

– Церква потрібна, щоб можна було згадати товаришів, помолитися за тих, хто залишився в живих, за їхніх дітей  і матерів, – зауважує пан Михайло.

Афганці кажуть, що Жуковська їм – зрозуміла, адже вона говорить однією мовою з ними – мовою конкретних справ. Саме так вони розмовляли у важких умовах Афганістану. І тому, їм важко зрозуміти місцевих політиків-популістів, які звикли тільки обіцянками розкидатися. А як доходить до справи – вмивають руки.

Почесний президент ПАТ «Азот» Валентина Жуковська вирішила підтримати афганців у їхніх починаннях. Тож і взяла проект недобудованої церкви на ознайомлення, аби посприяти втіленню його в життя.

Після урочистого покладання квітів до пам’ятника воїнів-інтернаціоналістів Валентина Жуковська та Олександр Рибченко скріпили підписами угоду про добрі наміри. Афганці щиро подякували Валентині Борисівні за підтримку, а вона в свою чергу пообіцяла докласти всіх зусиль, аби справа таки зрушила з місця. Каже: не може бути байдужою до цих людей, адже дехто з її друзів також пройшов афганську війну. Згадує: лише через декілька років вони почали розповідати про те, що довелося пережити.

– Я завжди з повагою ставилася до людей, які пройшли війну і важкі випробування. Дійсно зворушує  і заслуговує на повагу їхня наполегливість і бажання збудувати церкву, у якій вони могли б пом’янути своїх побратимів, – каже Валентина Борисівна. – Я беру зобов’язання підтримувати їх у будівництві цієї каплички, надати допомогу в усіх юридичних питаннях. А ще – відстоюватиму їхні права і на місцевому рівні і, якщо дасть Бог, у Верховній Раді. Аби голос афганців був почутий.

Отець Володимир зауважує: це перша в Черкасах церква-музей. Якщо її таки добудують, тут зможуть побувати на службі вдвічі більше прихожан.

* передвиборна агітація