Пам’ять воїнів, які стримували російську навалу під час Дебальцевської операції впродовж січня-лютого 2015 року, вшанували в Черкасах. Заходи відбулися біля меморіального комплексу, встановленого за ескізом доньки загиблого за Україну захисника Володимира Ложешнікова – Дар’ї.
На площі зібралися рідні загиблих оборонців, представники обласної та міської влади, військові, які нині продовжують відстоювати українську державу, небайдужа громадськість. Захисників Дебальцевського плацдарму вони вшанували хвилиною мовчання та покладенням квітів до підніжжя пам’ятного знаку.
Перед цим представники релігійних конфесій просто неба провели спільний молебень за здоров’я живих та літію за загиблими захисниками України.
– Відчуваю безмежну гордість та водночас біль за українських захисників, які продовжують запеклу боротьбу за вільне й мирне українське майбутнє, – прокоментував міський голова Анатолій Бондаренко. – На жаль, не всі захисники Дебальцевського плацдарму повернулися додому. Тоді на полі бою назавжди лишилися розвідники Ігор Бойко та Віталій Вергай з Черкас. Вони дружили і на війні, і в мирному житті. Молоді, сміливі, сильні. Найкращі сини України, які б могли ще багато зробити для рідної держави, але віддали власне життя за те, аби ми могли жити в мирній і незалежній країні. Ці втрати – завжди болітимуть. Кожен захисник – справжній герой, кожен із них робить неймовірні речі.
Начальник обласної військової адміністрації Ігор Табурець відзначив, що вже тоді, вісім років тому, українські оборонці продемонстрували всьому світові свою міць, незламність та запал боротьби за нашу Батьківщину.
– Дебальцевська битва вчергове підтвердила стійкість наших воїнів, показала агресору, як ми вміємо боротися за кожен клаптик нашої землі, – сказав він. – Ця операція – стратегічна й надала можливість у той час стримати ворога. Переконаний, що подвиг наших героїв неодмінно буде вписаний у історію переможної України.
Один із учасників Дебальцевської битви, який у мирному житті працював у галузі культури, Тарас Теліженко нині продовжує служити в одній із бригад територіальної оборони. Під час зустрічі на площі він поділився своїми спогадами про ті події.
– Я можу довго розповідати про те, як нас рятував лютневий двадцятиградусний мороз, як псковських десантників та бурятських танкістів зупинили прості трактористи та айтішники. Але тоді ми зробили головне – зупинили московську навалу, що дало можливість підготуватись нашим Збройним силам, – сказав він. – І вже зараз ми беремо приклад вже з наших дітей, які майже на тому ж місці знищують елітні підрозділи «другої армії світу». Ми пам’ятаємо всіх, хто повернувся на щиті. Для нас честь служити в Збройних Силах України. Ми переможемо.
Нагадаємо, 18 лютого 2015 року дві з половиною тисячі українських силовиків колоною виходили з Дебальцевського котла.
Як ідеться у звіті Генерального штабу Збройних сил України, оприлюдненого в 2016 році, за весь час оборони Дебальцевського виступу свої життя віддали 136 українців (із них – 17 жителів нашої області), 331 військовий отримав поранення, ще 7 наших співвітчизників – потрапили в полон, 18 бійців зникли безвісти.
Про це повідомляє ЧМР.
